Замітки Кроу і "Список справ"

Список справ:

Дописати:

  • "Криваві валентинки". (квіточки з голочками)
  • "Увагова шльондра" (Істота, яка годується своїм перебуванням у центрі уваги, і чим більше уваги, тим більше вона росте.)
  • "Символ" (Знак, цікавий тим, що виглядає абсолютно нормально, але спосіб, яким його намальовано, якимось чином викривляє просторово-часову структуру і властивості предметів, на яких він намальований.)
  • "Залізношкіра" SCP-275 (Одна по-справжньому божевільна тітка, яка майже повністю неруйнівна.) Чорт візьми, досі не можу її закінчити по-нормальному.
  • "М'ясне дерево" (Ось це буде весело писати!)
  • "Grow Your Own Castle" (Зроблено)
  • "Старина Ред" (Зроблено)
  • Перекоти-поле.
  • Коротеньке оповідання із участю SCP-718.
  • Коллаб того Щуро-крота/Шкатулки Пандори/SCP-110, який я роблю із доктором Гірсом.
  • Закінчити ту коротеньку історію Of Able.
  • Зробити коротеньке оповідання у зомбі-стилі про інцидент на розкопках.

Загальний список справ.

  • Нова секція про… речі. Це буде цікаво, та спочатку треба поговорити із іншими адмінами як ми це зробимо. (Зроблено)
  • Додати побільше контенту у цю секцію…
  • Зробити начерки для нової секції картинок.
  • Знайти спосіб встановити метроном на сайт, аби усі могли звіряти свої інтернет-годинники, зустрічатись і все таке. (Не можу знайти потрібну програму, яка б справилась із цим)
  • Прочитати всі SCP, підвищити або понизити їх рейтинг, а також залишити невеликий коментарій з приводу своєї оцінки. (І усім іншим рекомендую! Ви теж можете так зробити!)
  • Признати наскільки Данте шикарний. Знаєш чи, я все бачу…. І я вже йду за тобою.
  • Д-р Сталевий Ем… Ні. Я знаю, що це був ти, Брайт… До тебе я теж доберусь. Тож, я думаю, час заводити новий список….
  • Створити асистента. (//Зроблено. Нарешті)
  • Негайно принести доктору Кондракі чашечку кави Ой як дякую, я ж якраз хотів подовжити список.

Список "людей, яких потрібно вбити" Кроу

  • Д-ра Дантенсена - Ложкою. Чому? Тому що я люблю ложки. Бо вони круглі. Як місяць…. (туманний натяк)
  • Д-ра Брайта - Механічним фаллоімітатором, який здатний пробивати титан. Йому сподобається.
  • Д-ра Кондракі - Опустивши його у паруючий чан з киплячою кавою, дійсно хорошим видом, зробленим з котячих какашок.

Примітка: Тож у тебе є цілий чан, а маленьку чашечку принести слабо? І який після цього нахрін "найкращий друг людини". -Д-р Кондракі
Примітка: Ну добре, добре, я не буду тебе вбивати. Але наступного разу кажи "будь-ласка". Я ж не чортів офіціант. -Проф. Кроу
Примітка: Я такий вдячний, Кроу! Ти витягнув мене з того тупого мавпячого тіла. Ти справжній приятель. -Д-р Брайт
Примітка: Я не впевнений, сарказм це чи ні… Краще проігнорую. -Проф. Кроу

Щоденник

21 - 30 листопада 2008
1 - 12 грудня 2008
13 - 23 грудня 2008
24 грудня 2008 - 14 січня 2009

18.02.2009

За всі роки моєї праці тут, кілька раз траплялись речі, які дратували мене. Так, фізична шкода, так, надмірна напруга, так, незліченна кількість психічних розладів, але деякі речі просто… дратують мене.

Подорож у часі одна із них.

Я ліг спати 15 січня 2009 року, о першій тридцять ранку. Прокинувся ж я 18 лютого того ж року, о пів на десяту. Уві сні я не рухався, я просто спав дев'ять годин, і, зі мною самим, нічого не трапилося.

Тож, після трішечки спантеличеного дня, оскільки на кожному повороті я чув зойки "Я думав (думала), що ти помер!?" (і все інше, схоже на це), я з'ясував, що пропав на цілий місяць і три дні. За цей час Софія взяла на себе мої обов'язки (хоча саме через неї і зупинилися мої особисті експерименти), і максимально намагалась змістити мене, приховуючи від керівників моє зникнення.

Судячи з усього, [ДАНІ ВИДАЛЕНО], залишивши мене спати у малій само-стримувальній бульбашці [ДАНІ ВИДАЛЕНО], що створило, як мінімум, [ДАНІ ВИДАЛЕНО], яка зрештою була розірвана [ДАНІ ВИДАЛЕНО], що і відіслало мене у цю ланку часу і простору.

Чи потрібно мені казати, що я трохи… трохи роздратований всім цим.

24.02.2009

Чорт візьми.

Мене тримають в карантині вже майже тиждень, обслідують і проводять тести, аби перевірити мене на наявність відхилень у моїй фізіології, моєму характері, моєму вставте-слово. Якщо хоча б ще одна рука доторкнеться до мене нижче пояса, чи мені покажуть ще одну чорнильну кляксу, я втрачу терпіння і розлючусь.

За їхніми словами, карантин скоро закінчиться, а Софія каже, що керівництво ще ні про що не здогадалося. Тож мене можна вважати щасливчиком у даній ситуації. Зазвичай карантину піддають те, що уже занадто мертве, аби представляти якусь загрозу.

Однак, здається, я розумію їх. На їхньому місці я б теж організував карантин, і, можливо, навіть довший. Вони хоча б не позбавлені пристойності, і тому віддали мені мій одяг, мій КПК, і якогось хлопчика на побігеньках.

12.03.2009

Я досі тут.

Я досі тут, ненавиджу це.

День за днем одне й те ж саме. Підйом, їжа, вправи, потім простеньке обслідування до обіду, потім ще більше обслідування аж до вечері, а потім спати.

Мені не дозволено користуватись чимось, крім того, що я вже маю, та й за ці речі я маю дякувати Софії, бо їй було дуже ніяково за мене. Використовувати мені їх дозволено лише годину на день, інакше їх теж поставлять на зберігання.

Все це - втрачений час.

Все це - втрачений час, який я міг потратити на щось більш творче, більш корисне, більш цікаве, але ні, я застряг тут, через якусь жорстоку насмішку долі, яка закинула мене у це монотонне пекло.

Вони продовжують казати, що скоро випустять мене.

Брехуни.

05.05.2009

Нарешті.

Нарешті вони вирішили випустити мене. Нарешті.

Я вже майже змирився з думкою, що помру тут. Тепер так дивно бути ззовні і на ногах знову. Але все ж, я так радий своєму поверненню у жилі відсіки, своєму одягу і моєму рідненькому скороходу за спиною.

За час моєї моєї відсутності, Софія добре піклувалась за обладнанням. Мабуть, я залишу це діло в її руках, а сам продовжуватиму свої експерименти. Схоже, ця справа їй до душі. Це пасує до її аналітичного мислення.

На мене досі чекають всі персональні тести, окрім журналу експериментів 040. Вони просто не опублікували свої знахідки, кажучи, що спочатку їм потрібне моє схвалення, тож при першій можливості доведеться повозитись з цим. Я дуже зацікавлений у прогресі, який вона, можливо, зробила.

Підсумовуючи, величезна тонна роботи чекає на мене, а я більш ніж на 100% готовий взятись за неї. В кінці кінців, треба ж надолужити весь згаяний час, чи не так?

Якщо не зазначено інше, зміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License