Мета: Дослідження потенціалу SCP-61-UA-1 в екстремальних ситуаціях методами, що включають в себе використання вогню.
Залучений персонал: наук. кер. Аліса Єноткіна, м.н.с. Гармиденко, дос. Савошин.
Умови:
Для нужд експерименту з бетонних пластин товщиною в 40 см. було сконструйовано порожню “коробку”. За параметрами вона копіює камеру утримання SCP-61-UА. Приміщення є щільно зачиненим, з єдиним виходом у вигляді броньованих, вогнетривких дверей товщиною ідентичною стінам, та діри в дасі радіусом в 3 см. Лише діра лишається відкритою на час експерименту, щоб в приміщення надходив кисень. В лівому верхньому куті встановлено малу вогнетривку камеру спостереження, що максимально прилягає впритул до стіни. Площу поза колом радіусом в 1,5 м. було залито етиловим спиртом. Посередині “безпечного кола” поклали згорнутий SCP-102-UA.
Перебіг експерименту:
М.н.с. Гармиденку було наказано розгорнути зошит, запалити сірник та негайно залишити “коробку” крізь двері, після чого щільно зачинити їх. По виході з зони маніфестації 61-ої, сірник, згідно з планом, був кинутий на залиту етиловим спиртом підлогу, що спричинило пожежу. Запис камери спостереження показав, що вогонь швидко наближався до “зошита”. SCP-61-UA-1, не втрачаючи часу, матеріалізувалась та зняла з себе жакет. Підстрибнувши на 3 метри вгору, “Помічниця” заткнула діру в дасі “коробки”, зупинивши доступ кисню. Вогонь, залишившись без однієї з трьох ключових умов горіння, почав повільно слабшати. Кутики сторінок SCP-61-UA почали чорніти, та візуально нервуюча “Помічниця” перевела очі на вогонь. Ніби морально готуючись до кроку, який мусила зробити. Щоб пришвидшити процес гасіння, Помічниця кинулась у вогонь, катаючись по ньому колом, перекриваючи полум’ю доступ до “зошита”. Етиловий спирт вигорів за 7 хвилин, а дії 61-ої виявилися успішними. Камера спостереження була занадто малою, щоб вмістити механізм передачі аудіо, але вона чітко показала агонію від болю на обличчі піддослідної. Коли вогонь згас повністю, її обвуглене тіло лежало нерухомим. Зошит, отримавши незначні пошкодження (дещо почорнівші та зігнуті від жару кути сторінок), зачинився самостійно. Це спричинило зникнення тіла і піджака.
Результат:
1. Під час дії режиму “самозахисту” сутність “зошиту” здатна чи змушена йти проти власного інстинкту самозбереження заради порятунку SCP-61-UA будь-якою ціною.
2. Помічниця здатна виконувати стрибки на відстань, що перевищує її радіус появи. Навіть якщо це мусить бути неможливим! При матеріалізації вона втрачає здатність левітувати.
3. SCP-61-UA-1 відчуває біль в матеріальній формі. Але через власні обов’язки змушена продовжувати доки ця форма повністю не втратить можливість функціонувати.
Лог- 61-Е-1
“Аби повернути Іру- “зошит” в нормальний стан, мені вдалося вибити у начальства декілька трупів недавно померлих працівників класу Д. На мою думку, 61-ша - це не непоганий спосіб утилізації трупів! Та це слід ще узгодити…Вона в будь-якому випадку, була як новенька коли вийшла знову!” - наук.кер. Єноткіна
“Та як так!? Її труп після такого рідна мати б не впізнала! Її ж до вугликів підсмажило!” - дос. Савошин
“Об’єкт її якось лікує. Типу щоб вона виглядала презентабельно перед клієнтами, чи щось таке?” - м.н.с. Гармиденко
“Та ти прямо за крок від правди, Гармидику~! Щоб ви не замордували мене тут до “смерті” знову, скажу відразу - я сутність, зроблена з чистої інформації. Всередині мене, ну або ж мого зошита, як вам завгодно, є ціле “море”! Так що кожен раз коли я отримую пошкодження, я відновлюю своє єство за її рахунок. Влаштовує таке пояснення, кати мої?…Уявити собі не можете, як складно мені при цьому утримувати власну волю та не змішатися з ним! Доречі, одяг мій - це теж частина мене, і того я стою завжди перед вами така чепурненька!” - SCP-61-UA-1
“Непогано. Раз ти у нас так добре регенеруєш, то ми подивимося від чого ще відвертишся! Час тобі трохи охолонути.” - наук. кер. Єноткіна
“Сподіваюся, я зможу дивитися прямо в твої повільно затухаючі очі, коли ти будеш помирати своєю собачою смертю. Бо тільки така тобі і личитиме, Алісо.” - SCP-61-UA-1
Мета: Дослідження потенціалу SCP-61-UA-1 в екстремальних ситуаціях методами, що включають в себе використання рідини. Здобуття відповіді на питання, чи може Помічниця приймати обдумані рішення під час режиму “самозахисту”, чи вона діє по першому ж інстинкту, та чи потрібно їй повітря в матеріальній формі.
Залучений персонал: наук. кер. Аліса Єноткіна, м.н.с. Гармиденко, дос. Савошин.
Умови:
Порожню “коробку”, що за параметрами копіює камеру утримання SCP-61-UА, привели до ладу після попереднього експерименту. SCP-61-UA розмістили на стенді в декількох сантиметрах від стелі. Його конструкція якого легко розвалюється, якщо потягнути за мотузку, що проходить через діру в стелі. Щільно зачинене приміщення наповнюють водою на 85%, залишаючи лише невеликий простір згори.
Перебіг експерименту:
Дос. Савошину було наказано розгорнути зошит крізь діру в дасі, та швидко його покинути. Маніфестація Помічниці відбулася всередині “коробки”. Певно осягнувши ситуацію, 61-ша стала матеріальною та впала в воду, після чого трималась на воді під стендом.
Савошин потягнув за мотузку, руйнуючи стенд. Суб’єкт швидко підхопила падаючий “зошит”, та намагалась втримати його над водою. Спочатку 61-ша притискала зошит до стелі, гребучи лише задніми кінцівками, щоб втриматись на місці. Але через годину її сили, певне, майже скінчилися. Три рази вона починала тонути, понурившись в воду з головою, але утримуючи “зошит” над нею. Спливала вона лише раз у 10-15 хвилин, щоб вдихнути . Помічниця підпливала до кутів, все ще тримаючи “зошит” над собою однією сухою рукою. Намагання зайняти фіксовану позицію між двох стін були невдалими, так як суб’єкт постійно зізковзувала з мокрого бетону.
Зрозумівши марність цих спроб, 61-ша змінила позицію знову. Жінка почала плавати на спині, гребучи ногами та однією рукою, яка замінялась по мірі сухості однієї з них. Так вона провела наступних 2 години, після чого експеримент було зупинено.
Результат:
1. SCP-61-UA-1 здатна втомлюватись в матеріальному стані.
2. В цьому стані вона теж мусить дихати, але має змогу затримувати подих на інтервал часу, що варіюється від 10-ти до 15-ти хв.
3. Теорія підтвердилася. “Помічниця” здатна розробляти тактики дій і слідувати тій з них, яка є найбезпечнішою для зошита.
Лог 61-Е-2:
“Так, воду відкачали… Тепер мене хвилює таке питання: чому Ірина маніфестувалася саме в камері, якщо мала змогу це зробити на даху?” - наук.кер. Єноткіна
“Принаймні це було менш жорстоко…І не забудьте про те, як вона високо стрибнула, коли ми все підпалили! Там до стелі аж 3 метри!” - дос. Савошин
“Що означає те, що вона перетнула свій радіус на метр. Хоч і на дуже короткий відрізок часу, але це всеодно потенційна загроза.” - м.н.с. Гармиденко
“Саме так!” - наук.кер. Єноткіна
“По-перше: ви, бевзі, навіть не запитали чи я вмію плавати! По-друге: згодна, я й сама багато про себе не знаю! Але поясню про всяк випадок, щоб ДЕХТО тут мене не стер в порох, - місце моєї появи завжди випадкове! Я не вибираю його. Як кажуть молодики, це “чистий рандом”, чи як його там…” - SCP-61-UA-1
“А коли ти декілька разів з’являлась за нашими спинами, лякаючи нас до чортиків, то теж була випадковість?”- дос. Савошин
“Чистісінька. Мені просто щастило забезпечити вас кошмарами на тиждень, от і все! Бачили б ви свої обличчя, мва-ха-ха-ха-ха-ха!” - SCP-61-UA-1
“Добре, тоді наступний тест буде трошки простішим.” - наук.кер. Єноткіна
“Не йму віри.” - в унісон SCP-61-UA-1, Савошин, Гармиденко
Мета: Доведення факту того, що Помічниця здатна перетинати свій радіус дії в нематеріальному та матеріальному станах в русі.
Залучений персонал: наук. кер. Аліса Єноткіна, м.н.с. Гармиденко, дос. Савошин.
Умови:
Експеримент було розділено на дві частини заради точності результатів, через що на його нужди виділили вантажівку та збоку від бетонної “коробки” для дослідів сконструювали вишку для огляду місцевості висотою в 50 м. Дах “коробки” було демонтовано, після чого всередині виклали 3 матраци, що повинні будуть максимально мінімізувати пошкодження від падіння для “зошита”.
Перебіг експерименту 3-1:
Вогнекулетримкий сейф, в якому зазвичай утримується SCP-61-UA, було занесено до багажнику вантажівки та закріплено на місці. “Зошит” був залишений в сейфі у відкритому стані, що викликало появу 61-шої. Під час експерименту “зошиту” нічого не загрожувало, тому вона вільно пройшла через бокову стіну багажника і чекала наказів. М.н.с. Гармиденку, що має водійські права категорії С, наказали проїхати колами навколо полігону, який знаходиться у власності Зони 80, 8 разів.
Всі 8 разів Помічниця не рухалась, але коли вантажівка відділялась від неї більше ніж на два метри, її “тягнуло” слідом за нею. Ніяких відхилень від радіусу, як в досліді №1, виявлено не було.
Результат:
Частковий провал теорії. В своєму звичайному стані суб’єкт дійсно не здатна перетнути радіус своєї появи.
Лог 61-Е-3/1:
“Знаєте, це було не так і погано! Як добре іноді провітритись! Ох, знаєте як я втомилася сидіти в тій камері, одна з власною нудьгою за компанію, і провідують мене ото тільки аби покатувати, малеча неперезана, ну що за молодики зараз пішли, ой-ой-” - SCP-61-UA-1
“Помовч, я думаю.”- наук. кер. Єноткіна
“Раніше ти не була така груба! Не гоже старших перебивати, коли вони говорять!”- SCP-61-UA-1
“А ти раніше не була мертвою. Дай хоч 5 хвилин посидіти в тиші!”- наук. кер. Єноткіна
“Тебе ж це все веселить, так?…” - SCP-61-UA-1
"Не можу заперечувати те, що мене забавляють результати цих дослідів. Але я можу тебе цілком запевнити, що не буду, наприклад, викидати тебе з вишки бо мені так захотілось!" - наук. кер. Єноткіна
"Звучить втіш-" - SCP-61-UA-1
"Я буду робити це в цілях науки." - наук.кер. Єноткіна
Перебіг експерименту 3-2:
“Зошит” у зачиненому стані доставили на вершину вежі. Дочекавшись, поки вітер не ослабне, дос. Савошин прицілився і відпустив “зошит”, перед цим різко його відкривши. Побачивши внизу матраци, що анулюють шкоду для “зошита”, SCP-61-UA-1 не матеріалізувалась. Вона лише “падала” слідом за ним в радіусі 2-х метрів, хоча і дещо повільніше, через здатність левітувати. Вирахувана траєкторія польоту дозволила SCP-61-UA успішно приземлитись на м’яку поверхню.
Було вирішено спробувати ще раз, але на цей раз наук. кер. Єноткіна наказала прибрати матраци. Савошиним була проведена та сама дія, але на цей раз SCP-61-UA-1 прийняла матеріальну форму. Тепер, підкоряючись законам фізики, суб’єкт падала швидше “зошита”, але її притягувало назад вгору відразу як вона перетинала радіус. Схопивши об’єкт, SCP-61-UA-1 швидко повернулась до землі спиною, щоб прикрити його собою від удару. 61-ша приземлилась за 4 секунди. Її тіло розпласталось по землі, залишивши калюжу крові, але сам SCP-61-UA не отримав жодних пошкоджень.
Результати:
1.Повний провал теорії. Підчас жодної з трьох спроб, в жодному стані, SCP-61-UA-1 не здатна перетинати свій радіус навіть на цілу секунду.
2.Але було доведено що SCP-61-UA-1 має змогу оцінювати рівень небезпеки, та не стане матеріалізуватися, якщо реальної загрози “зошиту” немає.
3. Кров суб’єкта не вдалося зібрати для аналізів, через швидке зникнення її разом з тілом.
Лог 61-Е-3/2:
“Схоже, що той стрибок у вогні був просто дуже гарно прорахований. І та одна мілісекунда чи дві, дозволили їй заткнути діру!” - м.н.с. Гармиденко
“Можливо це й так. Все таки викид адреналіну міг якось цьому посприяти! Як же шкода, що не можна дослідити її фізіологію в матеріальному стані… Вона ж розірве інших дослідників, дивлячись на обставини, в яких вона зазвичай в цей стан входить! Добре, тоді ми відкидаємо теорію перетину радіусу, Савошин. Та про всяк випадок, я накажу розширити камеру 61-шої до 3х4х2,5 метрів. Ми не мусимо лишати навіть незначний шанс прорахунку…” - наук.кер. Єноткіна
“Так-так! За пару мілісекунд можна встигнути багато, якщо постаратись!”- дос. Савошин
Мета: Дослідження потенціалу SCP-61-UA-1 в екстремальних ситуаціях методами, що включають в себе зіткнення з іншими об’єктами.
Залучений персонал: наук. кер. Аліса Єноткіна, м.н.с. Гармиденко, дос. Савошин.
Умови:
Заради дослідницьких нужд повторно була використана вантажівка з минулого експерименту. “Зошит” було розміщено у картонній коробці, покладеній на трасу полігону Зони 80.
Перебіг експерименту:
М.н.с. Гармиденку, що має водійські права категорії С, було наказано їхати по прямій на швидкості 40 км. на год., на зустріч картонній коробці. Під час процесу, співробітник мусив думати про збиття коробки колесами вантажівки, хоч насправді вантажівка мусила лиш трохи зачепити її нижньою частиною у разі провалу експерименту, через її маленький розмір. SCP-102-UA-1 маніфестувалась, але не рухалась, і навіть не робила спроб доторкнутися до коробки.
Наук. кер. Єноткіна подала водію сигнал, і вантажівка виїхала вперед до коробки, недалеко від якої вів нагляд дос. Савошин. Коли вантажівка досягла 2-х метрів радіусу, SCP-61-UA-1 в ту ж мить матеріалізувалась та простягнула руку вперед. Помічниця стояла непорушно, зупинивши вантажівку на ходу. Її колеса все ще рухались, а задня частина була підкинута в повітря внаслідок різкого зіткнення. Опустившись, Гармиденко продовжував збільшувати швидкість як і було наказано. Відмітка повільно доходила до 200 км./год. але 61-ша все ще стояла непорушно. Чим швидше намагалась рухатись вперед вантажівка, тим більшу вм’ятину залишала рука піддослідної на бампері. Після 210 км./год. експеримент було зупинено.
Результат:
Вм’ятина, залишена SCP-61-UA-1 була настільки глибокою, що пошкодила двигун та деякі інші механізми, викликавши пожежу всередині вантажівки. М.н.с. Гармиденку вдалося вибратися цілим та неушкодженим. На місце були викликані співробітники охорони, яким вдалося зупинити вогонь.
SCP-61-UA-1 наділена надлюдською фізичною силою під час перебування в матеріальному стані. На жаль, її істинний потенціал визначити майже неможливо, так як його вона може проявляти лише коли SCP-61-UA знаходиться у прямій небезпеці. Навіть спроби симуляції небезпеки, в теорії, не дозволять провести подібних дослідів, через те що замість участі у фізіологічному дослідженні 61-ша буде цілком поглинута усуненням фантомної біди для “зошита”.
Лог 61-Е-4:
“Господи Боже мій, Боря ти в порядку!? Ти десь поранений!?” - дос. Савошин
“Сева, ми на людях, так що притримай коней!…Я в порядку, кажу ж тобі, в порядку! Але це було дуже близько. І я це навіть не про вогонь! Якщо чесно, я більше боявся, що Ірина Кирилівна мене підкине у повітря. Сева, досить перевіряти мене, я не поранений!” - м.н.с. Гармиденко
“Добре, повірю на слово! Тільки сходи в медпункт, заклинаю тебе!…Слухайте, а це ж не вирахують з наших заробітних плат, так?…” - дос. Савошин
“Ні, тільки з моєї.” - наук. кер. Єноткіна
“Ой, не дивіться на мене так! Наче я оце просила наїжджати на мене вантажівкою!? Моє діло - відреагувати. Скажіть “спасибі”, що я дійсно не закинула Бориса десь в поле, де ви б шукали його як вітру!” - SCP-61-UA-1
“Чому ж ти просто не перенесла сейф? Не можеш?” - наук. кер. Єноткіна
“Вважай це маленькою помстою за те, що ви спалили мене заживо!” - SCP-61-UA-1
Мета: Дослідження потенціалу SCP-61-UA-1 в екстремальних ситуаціях методами, що включають в себе загрозу вибуху.
Залучений персонал: наук. кер. Аліса Єноткіна, м.н.с. Гармиденко, дос. Савошин.
Умови:
На бетонну “коробку” для експериментів було повернено плиту-дах. За умови і офіційної розписки більше не нищити власність Зони 80 (окрім “коробки”) до кінця цього місяця, для нужд експерименту було виділено невелику бомбу з дистанційним детонатором та робота для дослідів. Сили вибуху цієї бомби мусило вистачити, щоб нанести поранення, які не нестимуть загрози життю людям в найближчих 6-ти метрах. Однак, з приводу паперових виробів такої гарантії надано не було. Дос. Савошин, за допомогою робота, підніс вибухівку до “зошита”, що знаходився посередині кімнати, разом і запискою з написом: “В тебе є 10 хвилин до детонації.”. Робот відкрив “зошит” і був відключений Савошиним.
Перебіг експерименту:
Коли бомба втрапила в поле зору SCP-61-UA-1, та не гаючи часу матереалізувалась. Вона взяла до рук записку. Камери зафіксували емоції здивування та заплутаності на обличчі 61-шої. Помруживши очі десь хвилину, SCP гнівно відкинула папірець на підлогу, та стала роздивлятися девайс на підлозі. Певне, здогадавшись про щось, “Помічниця” бере “зошит” та несе його у дальній куток “коробки”. Знявши свій жакет, 61-ша аккуратно накриває ним відкритий “зошит” і зникає. Наглядаюча за експериментом Єноткіна вже була готова зупинити експеримент через 5 з половиною хвилин очікування. Та на щастя SCP-61-UA-1 непередбачувано з’явилася на екрані відеонагляду. Піднісши “зошит” ближче, 61-ша діяла швидко. Вона вирвала всі внутрішні механізми з відключеного робота, залишивши лише порожній корпус. Не наважуючись чіпати вибухівку, SCP-61-UA-1 накрила невелику бомбу порожнім каркасом робота і потім власним жакетом. Після цього вона знову віднесла “зошит” в найбільш далекий куток, обняла його, присівши обличчям до стику стін та закриваючи “зошит” собою, повернулася спиною до бомби.
Науковий керівник Єноткіна, що тримала в руках детонатор, зупинила експеримент через декілька хвилин бездіяльності з боку SCP-61-UA-1.
Результат:
Якимось чином SCP-61-UA-1 здатна проявляти навички, не властиві їй у минулому. Її особистий файл не включав у себе ніякого досвіду роботи ні з вибуховими речовинами, ні з пристроями. Пізніше при допиті це було пояснено самою SCP-61-UA-1: лише вона, як “Помічниця”, здатна відшуковувати та збирати в єдине ціле певну частину інформації, передану всередину “води” по поглинанню людини. Це займає певний час через складнощі організації внутрішньої бази даних SCP-61-UA, але це можливо якщо докласти досить зусиль. 61-ша змогла знайти спогади певного сапера, з’їденого її попередником, та постаралась повторити побачене як змогла.
Запрошений співробітник, що має доволі тривалу історію розміновувань, переглянувши запис камери спостереження підтвердив, що дії 61-шої були найбільш ефективними в подібній ситуації, коли втекти з кімнати неможливо, а необхідного приладдя немає. Пізніше цей співробітник був підданий дії амнезіаку класу Д та відпущений назад на службу.
Лог 61-Е-5:
“Боря, це так круто! Я б хотів собі такого роботика на управлінні додому! Аліса нечасто дає мені вправлятись з машинерією, хоча в мене між іншим ступінь механіка-інженера! Це ж геть не чесно!” - дос. Савошин
“Якщо хтось буде за тобою мити посуд, ти зовсім розлінишся, Сева. Не знав би, що ти так фанатієш по технологіям, подумав би, що ти дитя, якому вперше дали помацати фігурку трансформера!…Давай краще послухаємо, про що ці двоє сперечаються цього разу. Не вистачає тільки зауважень Аліси про те, що ми неуважні!” - м.н.с. Гармиденко
“…Те, що в мене є спогади досвідченого сапера, не означає, що в мене є його фізично-треновані навички, Алісо! Прошу тебе, не роби мені нерви! Я втратила ВІЧНІСТЬ, намагаючись докопатися до цього ідіотизму! Уяви, що всі книжки в величезній бібліотеці просто скинуті в одну купку, і ти тепер мусиш знайти голку в цьому паперовому стозі!” - SCP-61-UA-1
“Годі вже, вуха в’януть від твого голосу! Потім ми ще трохи глибше розглянемо цю твою властивість. Тепер про інше! Чому ти була в такому конфузі, читаючи записку?” - наук. кер. Єноткіна
“А ось тут у нас є малюсінька така проблемка…” - SCP-61-UA-1
Мета: Перевірка розладу читання SCP-61-UA-1
Залучений персонал: м.н.с. Гармиденко та дос. Савошин.
Умови: SCP-61-UA-1 було надано минулотижневу газету, примірник “Анна з Зелених Дахів” авторства Люсі М. Монтгомері та її власний, відредактований файл SCP.
Перебіг експерименту:
М.н.с. Гармиденко, що сидів у будці відеонагляду, та дос. Савошин, що знаходився під час експерименту безпосередньо у камері утримання 61-шої, уважно спостерігали як вона читає виданий матеріал. Однак через зростаючу психічну нестабільність піддослідної експеримент довелося зупинити через годину.
Результат:
Як виявилося, раніше здібна до читання SCP-61-UA-1 після смерті та перенесення в книгу почала страждати тяжкою формою суміші оптичної та семантичної дислексії, яка не дозволяє їй сприймати будь-який написаний чи надрукований матеріал. SCP-61-UA-1 здатна лише відрізняти окремі літери, але, скоріше за все, якась невідома функція “зошита” заважає їй сприймати фонеми та об’єднувати їх у слова. Наразі достовірно відомо, що SCP-61-UA-1 зберегла можливість надзвичайно добре розпізнавати кольори літер, силуети, ілюстрації та фотографії у наданих виробах, але інформацію про написане в них вона здатна дізнатися лише після запису цієї інформації у “зошит” або якщо вона була продиктована 61-шій. Поки можливість дослідити те, чи здатна 61-ша самостійно писати залишається недоступною, через особливі умови її матеріалізації. Однак, навичка збирати інформацію з відео- та аудіо ресурсів все ще валідна.
Лог 61-Е-6:
“Ви просто уловіть цю іронію, хлопчики: я прив’язана до книжки…і не вмію читати! Северин, годі сміятися! Це не професійно! Ну це ж знущання якесь, ну їй Богу…” - SCP-61-UA-1
“Так, це дійсно дуже іронічно. Але ж ти вже деякий час знаходишся в Зоні 80. Невже ти взагалі нічого не помічала?” - м.н.с. Гармиденко
“Ну звісно помічала! В новинах є текст, та й я намагалася через плече прочитати, що там в мене записують… Воно мені просто не давалось ніяк. Ну подумаєш, думала я, я померла і тепер маю купатися в морі де немає дна, поки мене роздирає на шмаття! Може я просто звикаю, або мій мозок, який я не маю жодного уявлення, чи ще існує, просто такий заклопотаний з прийняттям всього цього, що я поки не можу почитати бульварний романчик! Налякали їжака голою- Ну ти зрозумів. Доречі…А чому Аліса не тут? Ви ж зазвичай як Атос, Портос і Араміс!” - SCP-61-UA-1
“А, вона просто - “ - м.н.с. Гармиденко
“Вона поки не з нами, а поїхала домовлятися за один із наступних експериментів з тобою! Ну, ми правда не можемо розповісти тобі що це, але думаю тобі сподобається.” - дос. Савошин
“Ну а я ні, знаючи Алісу.” - SCP-61-UA-1
“Так-так! Але ж оціни! Вона вперше залишила мене самого за старшого над експериментами з піддослідним! Аліса так рідко дає мені шанс показати себе…Але тепер мій час настав, і я точно доведу їй який я надійний і старанний! Я буду чітко слідувати інструкціям, які вона мені лишила, і все пройде як~ по~ ма-a-aслу~” - дос. Савошин
“Будь-ласка, скажи що вона дала йому шефство тільки над експерементами зі мною.” - SCP-61-UA-1
“На щастя так.” - м.н.с. Гармиденко
“Тільки дивися, щоб він випадково не підпалив комплекс.”- SCP-61-UA-1
“А в мене є вибір? Доречі, в тебе така гарна білоруська вимова.” - м.н.с. Гармиденко
“Борис. Я не знаю білоруської.” - SCP-61-UA-1
Мета: Перевірка теорії про розширення “зошитом” знань SCP-61-UA-1 іноземних мов.
Залучений персонал: м.н.с. Гармиденко та дос. Савошин та 3 співробітники класу Д.
Умови: SCP-61-UA-1 за допомогою дос. Савошина записала відео з лекцією з приводу безпеки під час роботи на території Зони. Текст з якого вичитували лекцію, був надрукований українською мовою. Залучені співробітники класу Д були відібрані споміж в’язнів родом з інших країн, які мали різний рівень володіння українською мовою, але не знали рідних мов один одного.
Перебіг експерименту:
М.н.с. Гармиденко та дос. Савошин, знаходячись у кімнаті відеонагляду, спостерігали за порожньою камерою утримання, в якій був встановлений телевізор та на 3-х стільцях розмістилися піддослідні. Під час перегляду лекції нічого підозрілого не сталося, а схожість 61-шої зі звичайними людьми допомогла уникнути занепокоєння. По закінченню лекції глядачі були опитані з приводу того, на якій мові читалася лекція:
1.Д-1234, рідною мовою якої була чеська, а рівень української - В2, доповіла, що лекцію було зачитано чеською мовою.
2.Д-1456, рідною мовою якого була французька, а зі слов’янських мов він добре знав лише російську, запевняв, що чув саме французьку.
3.Д-4561, в свою чергу мав за рідну мову російську, а українською не володів взагалі. Йому здалося, що текст лекції звучав російською.
Всіх трьох було піддано впливу амнезіаку класу Д і повернено на їх попереднє місцеположення.
Коли SCP-61-UA-1 опитали, які мови вона знала за життя і чи не оволоділа новими після потрапляння у полон “зошита”, SCP заперечила останнє та відповіла, що за життя знала лише українську, російську та іврит. Частоту коливань голосу суб’єкта було досліджено, але вона не перевищувала 175-340 Гц., притаманні пересічній жінці.
Результат:
Схоже, що ми відкрили новий аномальний ефект “зошита”. Кожен, хто чує голос SCP-61-UA-1 буде сприймати її слова мовою, яку він вважає “рідною”, незалежно від мови, якою в цей момент спілкується ця SCP. За теорією, яку підтвердила сама SCP-61-UA-1, ця функція була додана заради створення або посилення ілюзії комфорту, безпеки, та побратимства між SCP-61-UA-1 та її безпосередніми “клієнтами” під час виконання нею її прямих обов’язків “Помічниці”, і можливо полювання. Ця тактика виявилась дієвою так як двоє з трьох піддослідних додали, що хотіли б послухати ще раз, бо мова лекції нагадала їм про дім і викликала почуття ностальгії. Тому вони слухали уважніше, але це не є частиною аномального ефекту “зошита”.
Лог 61-Е-7:
“Як же ми не помітили раніше!? Це досить таки круто, я б сказав! Мені завжди здавалось, що ти говориш саме українською!” - дос. Савошин
“Я родом з Білорусі, так що мені ввижалась білоруська. Сева її теж знає, от я і не піднімав цю тему. Добре, що хоч тепер помітили!” - м.н.с. Гармиденко
“Так-так! Фонду з цього буде стільки користі! Але ж уяви тільки, застигати людину, коли вона відчуває себе найбільш розслаблено. Це досить логічно і, певне, дієво!….АЙ! Боря, за що по потилиці б’єш?” - дос. Савошин
“…Давайте перейдемо до наступного експерименту.” - SCP-61-UA-1
Мета: Дослідження можливості SCP-61-UA-1 встановлювати локацію саме свого “зошита”, та відрізняти об’єкт з поміж інших.
Залучений персонал: м.н.с. Гармиденко та дос. Савошин.
Умови: Скориставшись потребою канцелярії у нових зошитах, для цього експерименту було закуплено 40 точних копій SCP-61-UA. Через властивість об’єкта з кожним новим “Помічником” надавати собі зовнішності сучасного найрозповсюдженішого зошита чи записника в пам’яті в’язня, знайти їх було надзвичайно легко. Усі 40 зошитів було запаковано в 12 однакових маленьких коробок. Щоб забезпечити відсутність ризику для себе молодший співробітник та дослідник розповіли план експерименту SCP-61-UA-1 і вона погодился йому слідувати.
Перебіг експерименту:
Поки дос. Савошин відволікав SCP-61-UA-1 найсвіжішими плітками Зони, Гармиденко, за попередньою домовленістю з суб’єктом, сховав SCP-61-UA в одну із коробок і накрив іншими зошитами. Усі 12 коробок були розміщені в радіусі дії SCP-61-UA-1, лише трохи його перетинаючи. Зробивши роботу, Гармиденко дав Савошину сигнал і 61-шій було дозволено обернутися і вибрати потрібну коробку та зошит.
Пошук не зайняв багато часу. SCP-61-UA-1 відразу наблизилась до третьої коробки лівого ряду з кінця, відкрила її, вийняла до 5-ти зошитів. Закінчила вона тільки коли дісталась до одного конкретного.
Коли SCP-61-UA-1 спитали, чому вона обрала саме цей зошит, SCР дала “зошит” в руки Савошину і попросила закрити його. Після того, як дослідник виконав прохання, “Помічниця” зникла.
Результат:
Експеримент пройшов успішно. За подальшими поясненнями самого суб’єкту, ситуація, коли б SCP-61-UA не знаходився десь в 2-х метрах від неї, є повністю неможливою. Другим фактом повстало те, що після її жертвоприношення, “зошит” став новим фізичним тілом SCP-61-UA-1. Вона завжди буде відчувати з ним зв’язок, тому встановлення місцезнаходження “зошита” не є проблемою.
Лог 61-Е-8:
“Вона б могла нам все це просто розповісти! Нам тепер тягнути всі ці коробки в архів!” - м.н.с. Гармиденко
“Може й так, але тільки подумай! Боря, це ж прямо як те старе шоу, [ВИДАЛЕНО], де треба було шукати людей у багажниках! Тим більше, ми просто слідуємо плану, який лишила нам Аліса. Ну ти ж прекрасно розумієш, яка вона злюща, коли щось не йде по її плану!” - дос. Савошин
“Наша піддослідна зараз доволі тиха. ” - м.н.с. Гармиденко
“Так-так! Я теж здивувався! Напевно ми її якось образили. Окрім того що ми скидали її з висоти, спалювали, топили та кидали її наодинці з вибухівкою на поталу її власним талантам! Поняття не маю, що могло піти не так!” - дос. Савошин
Мета: Остання перевірка фізичної сили SCP-61-UA-1 та доцільності перегляду умов утримання об’єкту згідно з результатами експерименту.
Залучений персонал: м.н.с. Гармиденко та дос. Савошин.
Умови: Діра в стелі “коробки” для експериментів була розширена до 60 см. Заради того, щоб труба підготовленої автобетономішалки змогла проникнути всередину та рівномірно заповнити камеру бетоном. Для того, щоб убезпечити SCP-61-UA від незапланованих ушкоджень, його у відкритому стані було покладено у зіп пакет з прозорого щільного поліетилену.
Перебіг експерименту:
Поки Савошин та Гармиденко знаходилися у безпечній будці для відеонагляду, SCP-61-UA-1 разом з “зошитом” знаходилися посередині “коробки”. Суб’єкту про всяк випадок було надано можливість ознайомитися з планом експерименту, тому відразу оцінивши, що труба блокує єдиний розширений вихід, 61-ша обернулася захисним клубком навколо “зошита”. Згідно з записом камери спостереження, “Помічниця” знаходилась у цьому стані допоки вся кімната, окрім 10-ти останніх сантиметрів в яких знаходилась камера, не була залита бетоном. Автобетономішалка від’їхала і персонал почав чекати дій SCP-61-UA-1.
Камера була не в змозі записати те, що відбувалося під шаром бетону, але звуки ударів було чути на все подвір’я, де і проводився експеримент. Бетонна “коробка” здригалася від кожного з них. За 4 години та 6 хвилин через дії суб’єкта на одній із стін утворилась массивна тріщина. Після ще п’яти хвилин очікування, у стіні було пробито діру радіусом приблизно у 1 метр, через яку і вибралася SCP-61-UA-1 з неушкодженим “зошитом” в руках.
Результат:
Неймовірно. SCP-61-UA-1 змогла пробити 3-хметровий туннель в бетоні голими руками лише за 4 години. Шар суміші в декілька разів перевищував товщину стін її камери утримання! Запит на реконструкцію умов утримання SCP-61-UA негайно буде відправлений для розгляду!
Коли SCP-61-UA-1 запитали, чому вона розцінила товстий шар бетону, що міг би її захистити від багатьох проблем, як небезпеку, суб’єкт відповіла, що небезпека полягала в заваді годівлі “зошита”, роботі його ключових функцій та виконанні безпосередніх обов'язків 61-шої. Рамки судження SCP-61-UA про небезпеку є досить абстрактними. “Помічниця” підтвердила, що здатна виконувати певні обширні алгоритми дій по допомозі іншим, якщо лише ці гіпотетичні люди (або інші істоти) здатні вберегти “зошит” від нависаючої над ним біди. Принаймні поки вона зберігає ясність власного розуму.
Запис диктофону , вилучений наук. кер. Єноткіною зі смартфона Б.Гармиденка:
“Ти вже вибач, але приходити до моєї камери з бутербродом - це пряме порушення моїх ОУС. А ще це дико невічливо! Я сумую за смаком нормальної їжі, щоб ти знав.” - SCP-61-UA-1
“В своє виправдання скажу, що це більше не твоя камера. Тимчасово тут побудеш, а потім тебе віднесуть в якесь нове місце. По-друге, SCP-61-UA зараз у сейфі і мій обід йому точно не загроза. А ще я вимкнув камери, бо за те, що я зараз скажу мене можуть і звільнити. Твій караул зараз якраз змінюється, так що хоч раз я зайшов сюди без того, щоб мене не роздягли майже догола! У нас малувато часу, так що до діла.” - м.н.с. Гармиденко
“Я - саме втілення уваги.” - SCP-61-UA-1
“Тобі підняти цей сейф - як два пальці об асфальт, а розбити стіну - ще легше. Чому ти не тікаєш? Ти б могла повернутися додому до рідних. Аліса наче спеціально давала тобі стільки можливостей втекти під час цих експериментів, і я не розумію чому! Ні я, ні Северин. Поясни. ” - м.н.с. Гармиденко
“А ти правий! У свій час ти б в мене за такі слова вилетів з Зони як спаплюжений віник! Але от скажи мені на милість, Борюсику-” - SCP-61-UA-1
“Не називай мене так.” - м.н.с. Гармиденко
“- чи є в цьому якийсь сенс? В очах суспільства і на папері я давно склеїла ласти! Моя Зона - в руїнах, мої діти вже певне думають про мене все рідше і рідше, живучи нормальним, спокійним життям! Мені більше нікуди повертатись. Якщо я порушу цей статус “кво”, я лише зруйную життя тих, хто мені ще досі дорогий, і створю проблеми Фонду. Або ще гірше, потраплю не в ті руки!.. Послухай бувалу стару каргу, яка багато бачила на своєму віку, Борисе: деякі речі мусять триматися за сімома замками і ніколи не бачити світла сонця заради добробуту усіх нас. І одна з таких речей - це я.
Я поклала своє життя на роботу у Фонді, і тут моє місце. Єдине моє бажання в тому, щоб мої діточки забули про мене і пішли у своє світле майбутнє, яке їм забезпечать за мій послух! Ти краще за інших знаєш, що таке сидіти мовчки, і робити що кажуть. Адже таких дітей як ти, вирощують такі матері як я. Коли зовсім змішаюсь з водою, лиш сподіваюсь, що мене просто спалять і я опосередковано не почну тут апокаліпсис місцевого розливу. А ще мене тут годують і захищають, тому мені вже зовсім невигідно тікати!” - SCP-61-UA-1
“А що з Алісою?” - м.н.с. Гармиденко
“Єноткіна? Аліса про всю цю тираду, що я тобі тут прочитала і так вже знає. Вона довіряє мені, хоч це і великий ризик. Скоріше всього, навіть найгірше її рішення за все її коротеньке жалюгідне життя. Старі друзі все таки!..”- SCP-61-UA-1
“Друзі? Якось ледве віриться, особливо коли я кожен день бачу як ви пассивно-агрессивно погрожуєте один одному! Таке відчуття, наче ви перегризете один одному горлянки як тільки з'явиться можливість.” - м.н.с. Гармиденко
“Не можу виключити такого розвитку подій! Але, Борисе, ми ж всі тут дорослі люди, у яких достатньо клепки в голові, щоб переступити через наші відмінності заради плідної співпраці. Кожен тут прекрасно розуміє своє місце, кому як не тобі це знати! Та й Аліса…Вона не така погана. Колись вона була моєю помічницею в Зоні Одеської області. Років 15 тому, здається.” - SCP-61-UA-1
“Ви працювали разом!?” - м.н.с. Гармиденко
“Не плюй крихтами на підлогу. Так, давним давно я була її начальницею і подругою. Вчила її всьому, що вона знає. Пам'ятаю навіть красу Алісиної посмішки! Не те що зараз!… Поганенька у нас була дружба, якщо чесно. І в тому моя вина. За наказом Аліса була змушена перевестись до Зони 80, і всі спогади її сім'ї про неї були повністю стерті. Покарання рівне тому, до чого привела її дурість… Скільки ж наших колег тоді померло? Я вже не згадаю. Не питай ні мене, ні її. Жалюгідне існування без рідні, і тих, хто б тебе любив! Звучить поетично, а на ділі в купі з цими всіма жахами, з якими ми кожен день зтикалися, ти стаєш холодним автоматоном без яких-небудь почуттів. І жалю в тому числі. Принаймні поки ти на роботі. Чи ж не так, Боря?…А тепер Аліса прямо копія мене у минулому, і мене це лякає. Вона наче повне уособлення всього, що я робила не так, і про що жалію. А я б нікому не побажала вальсувати на моїх граблях!” - SCP-61-UA-1
“О, це…Багато чого прояснює насправді. Ми з Севою вже довго ходимо під нею як якась її особиста свита, але вона мало про себе розповідає. Ми не часто про це говоримо, але Аліса нам як старша сестра. Знаєш, така яка кричить на тебе весь вечір, якщо ти хоч раз дозволиш собі зайти до її кімнати не постукавши! Трохи бісить, але загалом частина сім'ї, яку ти будеш підсвідомо любити незалежно від свого бажання. Хоча іноді вона і робить таке, що в мене з'являються сумніви про наявність у неї совісті чи мінімального людського співчуття…” - м.н.с. Гармиденко
“Ох-хо-хо! Це ще квіточки у порівнянні з тим, через що нам, ветеранам фондівської праці, доводилося проходити до розвитку оцих усіх ваших наворочених технічних штучок! Хоча нам вони якраз і діставалися найпершим чином. Послухай уважно, і Северину передай: - “ - SCP-61-UA-1
“Що ти робиш?” - м.н.с. Савошин
“Замовкни і уяви, що я поклала руку тобі на плече, а вона не провалилась крізь нього. Я хотіла сказати, що вам, діткам, -” - SCP-61-UA-1
“Мені вже 30 стукнуло, і Сева вже теж майже перейшов цей Рубікон.” - м.н.с. Гармиденко
“Кому сказала помовчати! Ну що за люди! Не повторюйте наших з Алісою помилок, малі ви бевзі! Цінуйте ваш час разом і бережіть кожну хвилинку. І один одного. На такій роботі любов - нечасте явище, і ніхто ні від чого не застрахований. Я через те і розлучилась, що вся ця секретність споганила мій шлюб! Не приділяла уваги дітям, іноді зривалася на них, контролювала кожен порух в хаті… Але ви, хлопчики, певне сильніші за це. Думаю Аліса тої ж думки.” - SCP-61-UA-1
“Ти все не так зрозуміла!” - м.н.с. Гармиденко
“А що тут розуміти?… “Просто коллеги” на один одного так не дивляться, Борисе! Расслабься хоч раз! Наче хтось тебе четвертує за прояв почуттів. Тим більше, що камери все одно вимкнені. Тут тільки ти і я, так що червоній, скільки влізе.” - SCP-61-UA-1
Мета: Перевірка стійкості реальної форми SCP-61-UA до зовнішніх аномальних чинників та підтвердження слів SCP-61-UA-1 з приводу її повного імунітету до меметичних та інших загроз, що впливають на психіку.
Залучений персонал: наук. кер. Єноткіна, м.н.с. Гармиденко та дос. Савошин, працівник D-389, та команда наглядачів що складається з охоронців та декількох дослідників карантинної зони, залученої в цьому експерименті.
Умови для досліду 10-1:
Кураторами SCP-61-UA та SCP-022-UA, разом з двома співробітниками класу A з рівнем допуску 3, було надано письмові дозволи на санкціоноване проведення наступного експерименту. Після передислокації SCP-61-UA зі старої камери утримання в тимчасову, озброєний конвой переніс її сейф в захищене сховище в Секції 80-022 Зони UA-80. SCP-61-UA-1 ознайомили з планом проведення експерименту.
Перебіг експерименту:
Відкритий SCP-61-UA всередині зачиненого сейфу внесли в межі 25-метрового радіусу впливу SCP-022-UA. Разом з нею на 7 годин лишили працівника D-389, з яким їй було дозволено вербально контактувати в межах завчасно дозволених тем. Камери відеоспостереження не фіксували жодної ознаки дії SCP-022-UA-3 у випадку обох піддослідних. Однак, під кінець експерименту морально змучений D-389 активно апелював дозволити йому покинути приміщення. Піддослідний так сильно прагнув забратися звідти, що навіть надав довгоочікуване зізнання в зберіганні та розповсюдженні дитячої порнографії, чого довго не могли довести слідчі! SCP-61-UA-1 не спиняла розмови на протязі всіх 7-х годин. Нажаль, аудіо з запису розмови складає лише 2 години з 7-х, так як наглядачі не були здатні більше цього витримати і вимкнули звук.
Так як симптоми SCP-022-UA-3 не проявляються відразу, D-389 та SCP-61-UA-1 було поміщено на двомісячний карантин, аби прослідкувати подальші їх зміни.
Результат 10-1:
В той час як стан D-389 погіршувався з кожним днем, SCP-61-UA-1 не виявляла жодної ознаки зараження мемагентом SCP-022-UA. Слова про імунітет проти подібних ефектів не були брехнею. Для закріплення цієї властивості мусимо провести ще один експеримент. Керівництвом було дозволено використати D-389 у подальшому експерименті та у майбутньому нейтралізувати суб'єкт .
Умови досліду 10-2:
Куратор SCP-087-UA надіслав письмовий дозвіл на допуск персоналу SCP-61-UA і самого SCP, та його взаємодію з SCP-087-UA.
Перебіг експерименту:
Вже через місяць карантину SCP-61-UA знов було задіяно задля показу їй мемагентів SCP-087-UA в надії викликати хоча б якусь незвичайну реакцію. SCP-61-UA надали доступ до SCP-087-UA всередині її “коробки”. Сам процесс зайняв лише 10 хвилин, як і було узгоджено куратором об’єкту. Він не був записаний, заради безпеки людей, під наглядом яких весь другий місяць знаходилася “Помічниця”.
Результати досліду 10-2:
Жодного результату не було зафіксовано.
Примітка:
Відсутність реакції теж є свого роду реакцією. Та я відмовляюся вірити їй на слово! Вона сміється з нас, кажучи що “товща води перебиває клич”. Та вона не знає чий. У будь-якому випадку, ми мусимо продовжити! - А.Єноткіна
Мета: Перевірка стійкості реальної форми SCP-61-UA до зовнішніх аномальних чинників та підтвердження слів SCP-61-UA-1 з приводу її повного імунітету до меметичних та інших загроз, що впливають на психіку.
Залучений персонал: наук. кер. Єноткіна, м.н.с. Гармиденко та дос. Савошин, працівник D-4060 та команда наглядачів що складається з охоронців та декількох дослідників карантинної зони, залученої в цьому експерименті.
Умови досліду:
Куратором SCP-023-UA було надано письмовий дозвіл на залучення їх об'єкта до експерименту. SCP-61-UA перевезли до Броварського лісу під Києвом.
Перебіг експерименту:
М.н.с. Гармиденко та дос. Савошин знову провели ритуал розкриття реальної форми SCP-61-UA за зачиненими дверима. Для цього їм було надано вгодовану 2-річну свиню. Після цього працівник D-4060 отримав захисне спорядження та наказ взяти покладений на візок відкритий SCP-61-UA і віднести його не далеко в ліс.
SCP-61-UA-1 провела всередині SCP-023-UA близько 3-х годин. Група наглядачів з МОГ “Дідусі Боровички” не мала проблем, так як SCP-61-UA-1 заборонили вступати в будь-який контакт з її провідником. Ніяких ознак дії спор на SCP-61-UA, чи на SCP-61-UA-1 не було візуально помічено за весь цей час, і піддослідна стояла абсолютно непорушно. Тому експеримент зупинили.
SCP-61-UA знову зачинили, але перед тим як об’єкт повернувся до свого маскування, вдалося безпечно взяти пробу плоті з книжки.
Результат:
Лабораторний аналіз показав, що клітини “Hydnellum peckii” разом з “Dictyophora duplicata”, які зростають на плоті реальної форми SCP-61-UA, активно оточують та “пожирають” спори “Ramaria flava” SCP-023-UA. Роблять вони це настільки швидко і ефективно, що ворожі клітини не встигають нанести жодної шкоди. Саме це, скоріше всього, і спричинило нейтралізацію перетворень, які зазвичай викликає SCP-023-UA.
Властивість SCP-61-UA протистояти подібним ефектам була офіційно закріплена у її протоколі.
Лог 61-Е-10:
“Ви дали “зошиту” сировину для відновлення?…Добре. Весь місяць я добивалася дозволу сюди приїхати, а цій карзі хоч би що!” - наук. кер. Єноткіна
“Було б краще, якби ми втратили такий цінний суб’єкт? Та ну, Алісо, не сміши. Все ж нормально пройшло!” - м.н.с. Гармиденко
“Погоджуюсь. Але оціни потенціал руйнації! Якщо вдасться виростити саме грибну культуру SCP-61-UA на цьому місці, то в теорії можливо нейтралізувати за допомогою неї всю “Ерогенну твань”! Хіба ж то не круто!? Люди знову зможуть тут ходити!”- дос. Савошин.
“Або ми можемо посприяти зростанню тут чогось ще гіршого. Більш стійкого ніж SCP-023-UA. Так що не біжи поперед батька в пекло, Северин! Але ти вряди годи правий: ми можемо подати заявку на розробку антибіотику з грибної культури SCP-61-UA. Це могло б допомогти в лікуванні інфекційних хвороб, - раз 61-ша у нас як як олов’яний солдатик -, та проти впливу самого SCP-023-UA. А тепер давайте забиратися звідси назад до Києва! Ненавиджу бути донором крові всім місцевим комарам.” - наук.кер. Єноткіна
Примітка:
Заяву на розробку ліків на основі грибної гультури SCP-61-UA подано на узгодження з Радою 05. Навіть якщо лабораторія нової Зони отримає дозвіл - перевірка грибів на стійкість проти численних штамів захворювань і її тестування на людях все одно займе роки. Збір проб з “зошита” без маскування можливо проводити і без зайвих витрат, якщо Комітет Етики також надасть нам дозвіл на використання трупів D класу у якості жертвоприношення у ритуалі.
SCP-61-UA утримує свою реальну форму лише до того як його знову зачинять.
Дозволяти SCP-61-UA-1 покидати “воду” на занадто довгий відрізок часу є небезпечним для морального стану її оточуючих (як показав Дослід №10), тому частота проведення ритуалу допоможе економити на послугах крематорію. - А.Єноткіна
Наслідок: Відкриття властивості притягування частин SCP-61-UA до їх джерела.
Перебіг:
Проба м’яса, відрізана від реальної подоби SCP-61-UA, та відправлена до місцевої лабораторії для досліджень грибних наростів на ній, почала рухатися. Декілька колб залишилися розбитими внаслідок спроб об’єкту “втекти”. Надалі чистинам SCP-61-UA вирішено було присвоїти означення SCP-61-UA-М. Як виявилося, скорочення м’язів SCP-61-UA-М почалися якраз в той момент, коли SCP-61-UA почав повертатися до свого маскування. Та сам SCP-61-UA-М не змінювався.
Натомість, персонал лабораторії, що займався його аналізом, поклав шматок у чашку Петрі та прослідував за напрямком, до якого так тягнувся SCP-61-UA-М.
Висновки:
Імпровізований компас провів персонал до тимчасової камери утримання SCP-61-UA, де ходу зупинила служба охорони. Після свого відновлення SCP-61-UA-1 пояснила цю свою властивість нуждою всіх частин “води” та її “тіла” у збереженні своєї цілісності:
“Що ви наробили!? Мій фрагмент досі зберігає сегмент “води”, який ви бесцеремонно в мене вкрали! Та його ж навіть не можна прочитати, без повернення на місце! Так, я відновлю плоть, але не знання! Як кластер, масив знань, сукупність загальних досвідів, індивідуальних спогадів та думок, лише в цілісності я можу відшукати все, що мені знадобиться!…МАТІР МОЯ КСЕРОС, та ви зараз скоріше всього видалили щось із записаних в мене протоколів або з давньої історії! Я ж навіть і не згадаю що то було! Поверніть на місце! Негайно!” - SCP-61-UA-1
Було вирішено віддати SCP-61-UA-М по закінченню дослідів з ним. Майже кожен шматок SCP-61-UA теперь мусить бути згодований назад об’єкту.
Мета:
SCP-61-UA здатна отримувати всю інформацію, що несе в собі людина, яку вона поглинає. Метою цього експерименту є можливе підтвердження теорії про можливість її вилучення завдяки лише одній частині тіла.
Залучений персонал: наук.кер. Єноткіна, м.н.с. Гармиденко та дос. Савошин.
Умови:
D-389 був завчасно нейтралізований та розділений на частини працівниками Зони 80. Збережену кров доставили до експериментальної “коробки” у закритому пластиковою кришкою окремому маленькому контейнері, разом із запакованими частинами тіла у великому. SCP-61-UA була ознайомлена з регламентом проведення експерименту. Дос. Савошина та м.н.с. Гармиденка було споряджено навушною гарнітурою з функцією звукозапису для коммунікації з наук. кер. Єноткіною та захисним одягом працівників м’ясного цеху. Остання під час досліду перебуває у будці відеонагляду.
Перебіг експерименту :
Відеозапис камери об’єднано з аудіозаписом навушної гарнітури. Заради простоти складання протоколу, надалі учасники експерименту будуть позначені лише ініціалами: наук.кер. Єноткіна- А.Є., м.н.с. Гармиденко - Б.Г., дос. Савошин - С.С.
С.С. та Б.Г. входять до “коробки”.
Б.Г.: “Може та робота мені і не подобалася, але як же приємно повернутися в стару уніформу!”
С.С: нервово “Тобі може і классно, Боря! А я не фанат. Чого хтось інший не може це зробити?!”
А.Є.: “Ніхто окрім [ВИДАЛЕНО] психопатів не є фанатом такого. Так що не витрачай мій час на ще одну істерику, Савошин, і роби діло за яке тобі платять! Ти згодував зошиту свиню, і ця особа від неї, згідно з файлом, не сильно відрізнялася! Дихай, і думай лише про те все, за що він загримів за грати.”
Б.Г.: притримуючи С.С. за плече “Вона правду каже, Сева. Заспокойся і не думай про це як про живу істоту. Це м’ясо. Просто шматок плоті, - прямо як курка в супермаркеті! Все буде в порядку, ти будеш в порядку. Ось так, Сева, вдих і видих, вдих і видих…”
Б.Г. та С.С. витрачає декілька хвилин на дихальні вправи. Врешті обидва наближаються до двох контейнерів. Б.Г. відчиняє той що з написом “Частини”. У цьому контейнері розташовані підписані прозорі пакети з останками D-389. С.С. фіксує погляд на відрізаній голові, черепна коробка якої була спустошена. Чоловік різко відскакує назад.
С.С.: в паніці закриває руками обличчя “НІ. Це [ВИДАЛЕНО] не в порядку! ПРОСТО НІ. Я не м-можу! Боря, випусти мене! Я не витримаю! Це вже не свиня! Прошу тебе, Боря, Алісо! Мене ж зараз вирве!”
Б.Г.: кидається до С.С. аби підтримати його “Т-ш-ш, це просто м’ясо, Сева! Ця людина цього заслужи-”
А.Є.: “…Так діло не піде. Відчини йому двері, Борис.”
Б.Г. киває на камеру та проводить С.С. до виходу.
А.Є.: “ Іди в будку відеонагляду, Северин. А тепер, зарубайте собі на носі: кожен раз як ви дойматимете мене питаннями з приводу відсутності у вас автономії як дослідників, просто згадуйте ось цю ситуацію! Северин має нерви, крихкі як порцеляна, а ти, Гармиденко, мусиш тепер продовжувати сам!”
Б.Г.: роздратовано бурмоче щось про молодість і легкість нервового зриву в такій ситуації.
Вся ішна частина експерименту проходить без заминок. Б.Г. розкриває SCP-61-UA. Відбувається поява “Помічниці”.
SCP-61-UA-1: “Йой, а де ж Северин? На інструктажі казали, що ви будете разом!”
Наступної миті суб’єкт заливається гиготінням і дивиться на лінзу камери спостереження.
SCP-61-UA-1: “Невже дав задню!? Зорі ясні та прекрасні, невже так перелякався!?…Наче ж не перший рік у Фонді, ну треба ж! Ласкаво просимо у мій світ, Сева! Цей хоч би мертвий, а мої коли прокидаються, то ти б і впав!”
Б.Г.: “А от це вже було лицемірно. Нам всім було складно спочатку, та ж всі ми звикли! І Сева зможе. Так що давайте погодимося з тим, що те, що принаймні хтось з нас чотирьох тут ще має здоровий глузд вже саме по собі є радісною новиною.”
SCP-61-UA: “Це так, це так!~ Правду мовиш, нема чого сказати! Визнання проблеми - то є перший крок до її вирішення! А так чим же ти мене першим почастуєш сьогодні, Борюсику? Печінкою?… Сердцем? Легенями?Скоріше закінчимо, скоріше побіжиш втішати!”
Б.Г. більше не говорить ні слова та дістає пакет з правою ногою. Не виймаючи ногу з упаковки, Б.Г. закидає її всередину “зошита”.
Б.Г.: “Що думаєш?”
SCP-61-UA-1: “Хм. А знаєш, я ніколи не помічала цього почуття!
Таке…неповноцінне. Зазвичай я перевіряю те, що дізналася вже як розберуся з трупом повністю! Не особливо виходить тримати добру концентрацію коли мій обід бігає навколо як вбитий півень! Треба ж…”
Б.Г.: “Опиши все що до тебе зараз надійшло.”
SCP-61-UA-1: “Я отримала свідчення і деякі спогади зв’язані з цією ногою. Шрами, переломи, звички, мускулатурна пам’ять… Ох,” SCP-61-UA-1 кривить носа неначе побачила чиєсь приниження
“А цей невдаха часто падав! Уф!.. В будь-якому випадку, все обривається! Я б порівняла це зі сторінкою, яка випала з книги.”
А.Є.: “Розпитай як вона це розуміє.”
Б.Г.: “Поясни конкретніше.”
SCP-61-UA-1: “Як би тобі розжувати…Розумієш, людина складається з клітин, і в кожній з них є мала частина інформації про різноманітні речі: захворювання, ушкодження, загоєння, та біологічні процеси які за цим прослідували. Відмерлі, чи живі клітини - це не має значення! Все це я вмію аналізувати і вказувати певну подію з точністю до хвилини її настання. Це дає мені певну картинку саме по собі! Тепер я знаю все, через що в свій час пройшла ця нога, і відрізати її, скажу я тобі, зайняло добрі п’ять хвилин!”
Б.Г.: “Дякую. Ми переходимо до наступної частини?”
А.Є.: “Дозволяю.”
Б.Г. скидає в “зошит” ліву руку та печінку, та нічого нового окрім як про цероз і те, що D-389 робив зі своєю рукою, включаючи його рід діяльності, та стилю почерку, не дізнався.
Нарешті, Б.Г. було наказано закинути до “зошита” головний мозок. Весь цей час SCP-61-UA-1 намагалася відводити погляд кожен раз як Б.Г. виймав нову частину, та не на цей раз. Сутність не зводила очей з мозку, аж допоки він не впав всередину “води”.
SCP-61-UA-1: кривлячись “Знаєш, а мати його таки перелюбила. Занадто перелюбила. Ще вам треба м’яко так “навести” банк крові на старшого братика мого сьогоднішнього перекусу! У нього кров з нульовим резус фактором. Та те все потім!
На чому ми там спинились? А, так-так! Я отримала доступ до його візуального досвіду, спогадів, думок, рівня серотоніну! Він до речі був нижче самооцінки гладкої школярки в старшій школі! Через головний мозок проходять майже всі реакції тіла. Дуже цікавий мужичок насправді! Була б як він, теж би спилась. Хоч би тепер ясно звідки у церозу ноги ростуть! Я б описала це як пазл, що нарешті склався.
Таки добрий вийшов обід! Та повір мені, ти не хочеш знати цей смак. Смак жалюгідності. Глитала я таких як він, але цей поки бере золото в моєму чарті мерзенності!”
Б.Г. запитує декілька інших запитань з приводу життя D-389, звіряючи відповіді з файлом покійного. Кожна відповідь збігається з правдою. Б.Г. згодовує SCP-61-UA кров та всі залишки, аби не лишати відходів. Експеримент припинено.
Результат:
Теорію про вилучення потрібної інформації лише з однієї частини тіла підтверджено. Це величезна знахідка, яка світить нам ще більшою користю! В майбутньому SCP-61-UA-1 зможе надавати незамінну допомогу у вилученні інформації з тіл загиблих ворожих агентів, або робітників Фонду.
Мета:
Спостереження за реакцією людського організму на фрагмент SCP-61-UA.
Залучений персонал: наук.кер. Єноткіна, м.н.с. Гармиденко, дос. Савошин, працівники медичного крила Зони 80 та D-5670.
Умови:
Всупереч попередньому протесту SCP-61-UA-1, новий SCP-61-UA-М було вилучено для додаткового тестування. Заради його утилізації обрали 30-річного піддослідного чоловічої статі- D-5670. Його лікарський огляд та сеанси психотерапії за участі Р.Королевої показали відмінний психологічний стан та стан здоров’я. SCP-61-UA-М підсмажили до готовності та подали в складі пайку D-5670.
Перебіг експерименту:
D-5670 було ізольовано у захищеній палаті для утримання та лікування гуманоїдних SCP об’єктів. На перший же день спостереження D-5670 почав жалітися на головний та шлунковий біль. Ніяких інших проблем виявлено не було.
На ранок другого дня медсестри ранкової зміни та охоронці палати сповістили про крики допомоги. D-5670 бігав по камері в припадку гарячки та стукав у двері, благаючи про медичну допомогу. Троє працівників охорони зуміли знерухомити суб’єкт, після чого ним зайнялися лікарі. Одначе їх насторожили розпитування D-5670 про те, де він зараз знаходиться та різкий перехід суб’єкта на російську, коли я в його файлі була точно вказана повна відсутність знань з цієї мови. За наказом наук.кер.Єноткіної була призначена бесіда з D-5670.
Лог 61-Е-14-1:
Опитуваний: D-5670
Допитувач: Дос. Савошин(УВАГА! Під час наступного діалогу використовується російська мова. Додано письмовий переклад аудіозапису.)
Початок протоколу:
Дос. Савошин привітно посміхаючись входить до палати, та сідає на розкладений ним металевий стілець
Дос. Савошин: “Добрий ранок, D-5670! Як ваше самопочуття на даний момент?”
D-5670 різко встає зі свого ліжка, начебто збирається накинутися на Савошина. Та врешті вирішує сісти на ліжко, хоч і все ще з перелякано-здивованим виразом обличчя.
D-5670: “Зараз ранок?…Добрий ранок? Я не знаю що це було, але ліки які мені дали ваші лікарі змогли трохи приглушити цю жахливу мігрень. Угх, таке відчуття наче мені кишки зараз виверне!…”
Суб’єкт кладе руки на черево щоб виразити ступінь свого дискомфорту
D-5670: “Ви лікар? Це госпіталь? Не можу повірити, що мене контузило прямо під кінець війни…Який сьогодні день місяця та рік!?”
Дос. Савошин торкається навушної гарнітури, щоб отримати подальшу вказівку про підтримання віри D-5670 в його перебування в лікарні
Дос. Савошин: “Не поспішайте так будь-ласка, D-5670! Я відповім на всі-всі ваші запитання, але по черзі. Давайте почнемо з того, що, так, це лікарня, а я ваш лікар - Северин Валеріанович. Розкажіть, яку війну ви маєте на увазі?”
D-5670: “Як яку!? Другу світову війну звісно! Як довго я був у відключці!?”Дос.Савошин: “…До-о-обре?” знову торкається гарнітури, але не отримує жодних вказівок окрім як “Імпровізуй.”. “Та маю повідомити, що вас привезли в наші стіни лише декілька днів тому! Так! Саме так! Ви вже на той момент були непритомні, тому, на жаль, не можу розповісти більше. D-5670, роскажіть будь-ласка, що останнім ви пам’ятаєте до того як вас …контузило? Що з вами сталось?”
D-5670 секунду дивиться на Савошина з підозрою, але продовжує говорити
D-5670: “Вибачте, якщо я іноді казатиму щось дурне. Знаєте ж, травма. Ви певне ще не дуже досвідчені у роботі з пацієнтами?”
Дос. Савошин ствердно киває.
D-5670: ” Буває-буває! Ви ж ще геть молодий, ще навчитесь! Психологічна підтримка теж є важливим аспектом! Та я все скажу. Хоча, перед тим поясність мені, чому ви називаєте мене “D-5670”? Можна просто “Максим Іванович”. Тюльпанник.”
Дослідник робить вигляд, що переглядає папери у своїй папці і знов піднімає свій добрий погляд до суб’єкта
Дос.Савошин: “Звісно-звісно, пане Тюльпанник! Та по протоколу нашого інституту, в середині якого облаштовано лікарню, є правило давати пацієнтам номери. Так трохи простіше заповнювати історії хвороб.”
Команда спостерігачів обшуковує відцифровані воєнні архіви та повідомляє досліднику професію зміненого D-5670 та його зникнення під час останніх бойових дій, що припали на кінець Другої світової. Різке зникнення визнали дезертирством.
Дос. Савошин: “Ви, D-5670, як польовий хірург, маєте розуміти важливість економії часу, чи ж не так?”
D-5670: “Ох, ви праві! Слухайте ж:
На шостий рік війни ми йшли звільняти Братиславу на дорозі до Берліна. Всі відчували яку-неяку слабку надію. Ворог слабшав, відходив! Скоро все мало закінчитися!… Я чудом Господнім виживав кожен день, і молив про ще один. Писав дружині з фронту кожен раз як міг! І цього разу, на самому початку квітня, як тільки уночі все стихло в таборі, я сів писати листа. У якогось мертвого німецького солдата відібрав я старий, пом’ятий записник у шкіряній палітурці. Ну і відкрив його, значить, щоб тихо вирвати сторінку для листа, поділитися своїми надіями…Як тільки потягнувся по сторінку, щось вдарило мене по голові так сильно, що все аж побіліло в очах - і ось я тут!”
Дос.Савошин: “…Я здається розумію що сталось. Та не хвилюйтеся, війна вже закінчилася! Радянський Союз і об’єднані країни вийшли переможцями!.. Та що ж ви! Будь-ласка, не плачте! Тримайте-но, вона чиста.”Савошин подає D-5670 свою хустинку, коли той починає заливатися сльозами щастя.
Дос. Савошин: “Ось так, все добре! Це дуже радісна новина, я знаю. Так що відновлюйтеся поки ви тут, і ні про що не хвилюйтеся будь-ласка.”
Дослідник отримує наказ закінчити діалог і встає зі стільця.
Дос. Савошин: “А тепер пробачте, мушу відлучитися. Мене ще чекає купа інших пацієнтів! Як мій коллега, ви ж точно знаєте як це буває. Якщо вам стане гірше, покличте медсестер, і в мою відсутність вони про вас попіклуються!”
D-5670: “Дякую! Величезне вам дякую!”
Дос. Савошин покидає палату.
Кінець протоколу.
Того ж дня на шкірі D-5670 поступово почала проявлятися пліснява, що збіглася з грибною породою на SCP-61-UА. Спори SCP-61-UА, схоже, не знищила навіть термічна обробка. Все, що лишається, це спостерігати далі.
Суб’єкт активно марить і без зупинок шепоче мішанину з протоколів, записаних в SCP-61-UА раніше. Однак через тихий тон і відсутність змістовності, не можна було чітко розрізнити хоч один з них. Часом D-5670 виголошував речі побутового характеру або ж юридичного, які геть не були пов’язані з Фондом. При цьому він часто вживав різні акценти на тембри голосу. Зафіксована поява ще як мінімум двох інших особистостей, та жодна з них не утрималася достатньо довго, щоб опитати їх.
Пройшло 7 годин з моменту діалогу між дослідником та D-5670. Останнього вирвало на підлогу декілька разів, після чого суб’єкт розгублено роздивився палату та почав плакати як дитя. Персонал, що прийшов задля прибирання та огляду D-5670 зафіксував другу зміну особистості.
Лог 61-Е-14-2:
Початок протоколу
Опитуваний:* D-5670
Допитувач:** дос. Савошин
Дослідник входить до палати з занепокоєним виглядом
Дос. Савошин: “Добрий день, D-5670. Що з вами відбувається?”
D-5670 сидить на ліжку і ридає, закривши руками обличчя, та схлипує
D-5670: “Д-дядько, х-хто ви?…Де м-мама? Все так болить і свербить! Чого я така в-велика-а-а-а-а!?…”
Дос. Савошин сповіщає команду через гарнітуру про істерику D-5670, та його нову, на перший погляд, дитячу свідомість.
Дос. Савошин: ”D-5670? Тихо, спокійніше…Ви в безпеці! Дозвольте все пояснити!”
D-5670 лише продовжує голосно скиглити, вимагаючи привести матір. Через хвилину в двері стукають, та Савошину швидко передано декілька шоколадних батончиків.
Дос. Савошин:* “D-5670! Дивітся, що в мене є.” чоловік крутить кольоровою упаковкою перед обличчям D-5670 “Хочете? Я все це можу віддати вам, якщо ви відповісте на декілька моїх запитань. А я відповім на ваші.”
Батончик, здається, зміг переконати D-5670 втерти сльози, та все ще зі всхлипами, але відповісти
D-5670:** “Я А-Альонка! Не Де-щось там! Чого я т-тут? Що це за зелене на моїх руцях?”
Дос. Савошин: “Дуже приємно познайомитися, Альонко. А мене Севою кличуть! Ви потрапили до лікарні недавно, а ваша мама зараз на роботі. Вона вас сюди і привела, щоб ми вас полікували від вашої алергії.”
Дослідник вказує на плісняву на шкірі D-5670. Той/та, потроху стихає.
D-5670: “А вона скоро прийде?…”
Дос.Савошин: “Дуже скоро! Але тільки якщо ви будете гарно себе поводити і приймати свої ліки. Тоді вас скоріше випишуть!”
З добросердечною посмішкою дос. Савошин подає суб’єкту цукерку. D-5670 оглядає її, та, подумавши трохи, вихоплює собі до рук.
Дос. Савошин: “А тепер, скажіть будь-ласка, скільки вам років?”
D-5670: жує з ентузіазмом “Т-так смачно! Мені 9 рочків виповнилося! У жовтні!”
Дос.Савошин: “Як радісно! Майже доросла! А шоколадок в мене ще багато, і ви матимете стільки, скільки захочете. Лише розкажіть мені будь-ласка, як ви жили до нашої лікарні?”
D-5670: “Я живу в Дубовичах! Татко казали, що так наш хутір зветься. Рід наш славними газдами був. А потім все позабирали!… Вони в колхозі працюють, і мама теж! Всі кажуть, що це дуже добре…Але ж я чую як часто сваряться через це. Дорослі нишком пускають слівця різні. А мене не помічають геть…Я тоді до старого сараю бігаю, аж за пшеничне поле!”
Дос. Савошин: “І що ж в тому сараї?”
D-5670: “А там живе мій друг! Дідо Платон! Він такий мудрий і цікавий! І бороду має пухату як хмарка! Він постійно розповідає мені різні казочки і оповідки коли мені сумно! А ще він зі мною грає в хованки. Тільки я шукаю його довго!”
Дос. Савошин: “Ого! І що ж ви ще про нього знаєте?”
D-5670: “Е-е-е…Він в Дубовичах вже давно? Хтось його там покинув. А ще він не любить коли його торкаються, або виходити на вулицю. І до їжі він теж такий вибагливий! Я йому смачне приносила, ягідки і з садку там різне…А він казав щоб сама їла! Не дуже багато він мені про себе казав. Хоч і був дуже ласкавий до мене… Коли я мамі про діда сказала, вона була така налякана! Татко пішов до сараю, і ще декілька разів ходив. З рушницею. Але кожен раз там нікого не було! Мама сказала, що це все моя уява. Що ніхто діда Платона не зна і ніколи не бачив. Хоча поселення у нас маленьке. Та я знаю - він є!”
Дос. Савошин: “Що ви можете згадати останнім, перед тим як прокинулися у нашій лікарні?”
D-5670: “Татко і мама знову посварилися. Я цього не люблю, бо вони сильно шумлять! Але на цей раз вони сварилися, бо в мене щось не так з головою? Я так злякалася їх крику, що не розчула. Дідо Платон був у сараї коли я прийшла! Він теж ображався на татка, бо той в нього не вірив! Ми грали в паперові літачки.”
Дос. Савошин: “І що сталося потім?”
D-5670: “Дідо Платон дав мені біленький зошит, щоб робити з нього літачки! Я такий до школи ношу. Та коли я хотіла порізати його, в мене дуже заболів животик. Було багато червоного, і я впала на землю. А далі не пам’ятаю! Напевне в мене алергія на шкільні зошити? Дідо Платон певне так злякався за мене, що відніс до мами, а вона - сюди!”
Дос. Савошин: “…Так. Все так і було.”
Дос. Савошин, згідно наказу, дивиться на годинник та віддає суб’єкту всі солодощі, які тримав у руках.
Дос. Савошин: “Тільки подивіться на час! Я ще маю бігти до інших діток, що мене чекають! Поводьте себе добре, і вас обов’язково вилікують!”
D-5670: “Повертайтеся скоріше!”
Дос. Савошин не відповідає та мовчки покидає палату
Кінець протоколу.
Жодних пам’яток про випадок конкретно цієї особистості D-5670, на жаль, не збереглося. Та деякий час, тепер вже село, Дубовичі дійсно було неприємно відоме як місце, де часто викрадали дітей. Приблизний інтервал співпадає з фазою “голоду” SCP-61-UA. Місцеві жителі навіть мають легенду про “Старця-Казкара” або ж “Діда Баюна”, якою лякають неслухняних дітей.
За весь цей час реальна особистість D-5670 поверталася лише на короткі інтервали часу. Під час них персонал намагається як найшвидше проводити обстеження, щоб відслідкувати ріст грибів. Суб’єкт, поза гнівними запитами пояснити, що з ним зробили,та скаргами на погіршення дихання, виказує деструктивну поведінку. Через намагання нанести шкоду медичному персоналу, було прийнято рішення обмежити рух D-5670, прив’язавши його кінцівками до ліжка. МРТ показує, що гриб лише починає захоплювати мозок, а УЗД - повне захоплення шлунково-кишкового тракту. Це пояснює моментальне відкидання організмом будь-якого харчування, окрім води. Рівень покриття пліснявою зріс з 40% до 70%. Рівень зараження легень - 10%.
День третій.
Нова особистість D-5670 жіночої статі змогла утриматися більше ніж на годину. До неї було негайно відправлено дос. Савошина.
Лог 61-Е-14-3:
Початок протоколу
Опитуваний: D-5670
Допитувач: дос. Савошин(УВАГА! Під час цього діалогу використовується польська мова. Додано письмовий переклад аудіозапису.)
Дос. Савошин заходить до палати та займає місце на своєму розкладному стільці біля ліжка
Дос. Савошин: “Добрий вечір, D-5670. Як ваше самопочуття? Чи ви мене розумієте?”
D-5670: відкашлюється “Кха-кха..Я-я розумію! Мене не повинно тут бути! Тіло не моє…”
D-5670 робить слабку спробу вирватися зі сталевих обмежувачів, які приковують її до ліжка
Дос. Савошин: “Саме так. Але ми це виправимо і ви знову будете здорові. Прошу, ми не зробимо вам шкоди! Всього лиш-”
D-5670: “Мене-гхе..Мене не повинно тут бути! Чому!? Чому я ще жива!? кашель погіршується “Де Софі!?”
Дос. Савошин: “Послухайте, пані. Мене звати Северин, і я ваш лікар. Я зможу вам відповісти лише якщо ви, в свою чергу, будете відповідати мені. Ні більше, ні менше. А тепер, назвіть своє ім’я.”
D-5670 дещо вагається через непохитний тон допитувача, та врешті відповідає
D-5670: “Кароліна. Кароліна Шкриделська.”
Дос. Савошин: “От і чудовенько. Кароліно, поясніть хто така Софі і чому ви маєте бути мертві?”
D-5670: “Я-я!..Добре, що ж мені тепер втрачати! А хай воно [ВИДАЛЕНО] [ВИДАЛЕНО], лікарю!… Софі мала вбити мене! Я завжди знала, що людиною вона не була!” D-5670 почала плакати “Пробач, Софі…”
Дос. Савошин: “Прошу, без бруднослів’я. Я бачу вам тяжко про це згадувати, тому давайте почнемо з самого початку. Як ви познайомились?”
D-5670: намагається віддихатися після нового сильного наступу кашлю
“Батечко і матінка подарували мені блокнот, який купили у якогось торгаша на закупах для нового маєтку. Сказали, що він мав би принести удачу всякому, хто в нього пише! За безцінь віддали. Та ж Софі…вона дійсно була щастям.
Посідши на кушетку у своїх покоях, я писала вірші. Вона ж бо була як муза!…Шепотіла мені цікаве, надихала писати. Довго не являла личка. Думала, я злякаюсь її! Згодом я ловила периферійним зором золотаві кучері-”
D-5670 перериває розповідь щоб ще раз відкашлятись
D-5670: “Моя муза явилася мені. Так я її називала і з часом звикла до всієї чудасії. Заприязнились ми. Розповіла Софі мені про “обов’язки” і свою тяжку долю. Власний брат “зачинив” її якоюсь магією, але втратив! Просила не питати, і ніколи блокноту лиха не робити. За це платять з лихвою…Не могла я бажати кращої приятельки в свої сумні дівочі роки!”
Дос. Савошин: “І що сталося далі?”
D-5670: “А далі йшли літа, лікарю. Була вже я на проваллі дівоцтва, та не хтіла про те і думати! Мала мої вірші та оповіді, які можна було видати, мала придане, і мала Софі. І з того ми були задоволені, бо завжди були разом. До чого мені ті хижі чоловіки, з їх гордими пиками?.. Жила б спокійно за відсотки з тих нещасних грошей у банку! Та ж батечко мав інший задум. Віддав старому вдівцю віконту, і навіть слова мого не спитав в тім ділі….”
D-5670 дивиться на склянку з водою на столику біля ліжка, та не може взяти через обмеження. Савошин поїть суб’єкт власноруч, після чого вона продовжує
D-5670: “Софі журилася зі мною так, наче її саму без згоди пхали на старече ложе. Та я була б не я, якби так просто пішла! Не було куди бігти, окрім як за край.
D-5670 різко зупиняється, хапаючи ротом повітря, та починає безконтрольно блювати цвіллю. Дос. Савошин біжить кликати медичний персонал.
Кінець протоколу
D-5670 під'єднано до апарату підтримки життедіяльності та апарату штучної вентиляції легень. Нирки D-5670 виказують поступові ознаки відмови, як і всі інші органи. Від впливу грибної породи тіло піддослідного не перестає битися у конвульсіях. До півночі третього дня, кожна пора на шкірі D-5670 була розірвана грибними наростами, що ростуть як ззовні так і всередині тіла. Нарости почали рости з очниць, змушуючи очні яблука вискочити назовні. Не дивлячись на всі зусилля, о 3 ранку четвертого дня суб’єкт помер в наслідок асфіксії, коли гриби остаточно заполонили його дихальні шляхи.
Результат:
Що ж, з допитів ми дізналися про три попередні іпостасі SCP-61-UA-1 в різні моменти історії, моменти їх звичок у полюванні та навіть дещо про міграцію книжок з рук в руки. Зокрема про попереднього “Помічника”, Платона. Якщо вірити словам теперішньої SCP-61-UA-1, то вона потрапила до SCP-61-UA у [ВИДАЛЕНО] році, тому хронологічно він має бути її попередником.
Реакція тіла була пояснена самою SCP-61-UA-1 під час передачі їй мертвого тіла D-5670, як додаткова захисна реакція SCP-61-UA на випадок нападу хижака. Завдяки грибу в організмі жертви, SCP-61-UA-1 швидко можуть знайти і поглинути викрадену частку себе разом із нейтралізованим тілом нападника.
Швидке розповсюдження гриба та ефекти “води” будуть включені до списку проблем, з якими можуть зіткнутися вчені при роботі над вакциною з SCP-61-UA-М.
Наказом Комітету Етики категорично заборонено повторне проведення цього експерименту.
Доступ до файлу неможливий. Розсекречення експерименту №15 знаходиться під розглядом Ради О5.