Гамбіт Королеви

Ця стаття є перекладом


рейтинг: 0+x

У ніч зимового сонцестояння, якщо зірки сходяться у правильному порядку, Чорнокнижник Улллллу покидає свою печеру і проклинає місяць. Життя та смерть міняються місцями в спотвореному уявленні загиблих душ, у яких вистачило зухвальства з'явитись. Недивно, що Бал Багряного Місяця - це головна подія зими.

Шанувальниці зібралися на окраїні зів'ялого пустиря, немов відходи скотобієнь, вивернуті назовні, володіючи такою ж гидкою наполегливістю та безпораднім тяжінням: володарки проклятих, хранителі склепів, перші серед грішниць сиділи вряд. Їх погляди, немов у жертв м'ясника, підвішених на крюках, невідривно були приковані до Лоренцо, захопливого спокусника в піратській сорочці, наймолодшого Володаря Страховиськ, який пройшов анти-помазання в поколіннях неживих (а це дійсно довго).

Лоренцо не звертав уваги на весь цей антураж, бо був зачарований своїм співрозмовником , цвітінням смерті в оксамитовій сукні. Він обернувся навколо неї, немов бірка в морзі що обвиває палець ноги. І на бірці тій було ім'я:

Чорна Королева.

Гості, почувши як вона представляється, часто перепитували: Ви сказали Чорна Королева Трупного Вівтаря? Чорна Королева Потрійної Трепанації? Чи може Чорна Королева Тремтливих Домовин?

- Просто Чорна Королева, - казала вона і у всіх захоплювало подих. Багато з тих, хто не дихав, ще й були в захопленні.

- Оце так збіг, - засміялася Чорна Королева, - Я також росла в пустелі. Але Арізона, звичайно, набагато нудніша. У нас перекотиполе були з засохлих рослин, а не з засушеної плоті.

Доки Лоренцо щось там бубонів про своє дитинство і де в нього вискакували м'ясисті нарости, Чорна Королева зацікавлено мацала язиком свої ікла. Вона нагадала самій собі, що вампіризм зникне, коли вона покине область світла Багряного Місяця. По суті, це був лише бал-маскарад, такий же як вона пережила у Венеції, Лос-Анджелесі та Ібіці. По правді кажучи, на цьому балу її душу чекала погибель, але у Лос-Анджелесі був такий самий ефект, а там все пройшло нормально.

До них підійшов офіціант з пляшкою і запропонував Чорній Королеві келих.

- Ні, дякую, але я не п'ю… - відповіла вона, готуючись від душі повеселитись в цій ситуації, - …вино.

- Це кров, - відповів офіціант.

- Оу… В такому разі, з превеликим задоволенням.

Чорна Королева повернулась до Лоренцо.

- Отже, ми дійшли до згоди?

- Ти майстерний посередник, мій маленький мухоморчику. - Лоренцо зробив ковток. - Ви дістаєте мені Гримуар "Гран Нуар", а я, в свою чергу, використовую всю свою некротичну силу, під час нападу на Фонд, в назначений час. Після, я знайду потрібну вам інформацію і вирву її з їхніх рук, немов серце, що б'ється, з грудей.

- Добре.

- Складемо кровну клятву?

- Не бачу причин відмовлятись.

Вони цокнулись келихами.

- Я сподіваюсь ви розумієте, що я не зможу залишитись на танець, Лоренцо.

- Вам видніше, Чорна Королево, - Лоренцо виглядав на стільки притворно-засмученим, що ледь не надувся. Це було важко помітити, адже він завжди ходив надутим. - Облиш надію, той хто йде сюди.

- Тоді, просто змиріться з цим.

- Що ж…

- Ви знаєте, що я маю на увазі, - посміхнувшись, вона накинула на себе плаща, пофарбованого кров'ю католиків, як це прийнято у Повстанців Хаосу1. Вона підняла подарунок, подарований благодійним Проклятим Лордом-Лічем та, прослизнувши через натовп, відшукала безлюдне місце в якому відкрила Шлях.

Коли вона пройшла через нього, то зрозуміла, що частина її дійсно хоче затриматись там на деякий час. Лоренцо був розумнішим, ніж виглядав, до того ж з нього вийшов приємний співрозмовник, якщо не звертати уваги на те, що замість очей у нього павуки.


Елісон впала на крісло в приватній кімнаті Ікла Змія та полегшено зітхнула. Минув тиждень з тих пір, як її взяли до внутрішнього кола Долні. Ікло Змія це була маленька група тих, хто заслужив довіру М.С.

В організації, яка була створена для того, щоб давати знання тим хто дійсно його шукає, М.С. залишалась нерозгаданою таємницею. Ніхто не знає як вона виглядає, ніхто не мав з нею діалогу, не має навіть чуток, про щось подібне (Брехня - це найбільше табу в Долоні Змія).

Ікло Змія отримує інформацію від М.С. не на пряму: листи, що зникають з заходом сонця, шепіт вітру, тонкі мудрості в синхронності. Елісон отримала своє завдання за допомогою листа: відвідати Бал Багряного Місяця та провести обмін книги заклинань з Володарем Страховиськ. Це вона і зробила.

В листі було написано: "Навколо і назад, з вітром і дощем". Елісон поцікавилася, що це означає; Аманда, її так званий "куратор", сказала що це захисне заклинання і будь-хто з Ікла, кому загрожує небезпека, може промовити його і загроза мине. Щось по типу удачі, яку можна носити в кишені. Елісон не поділилася думками, що це уривок з вірша, який, як вона думала, вигадав її тато.

Тепер, коли могильний сморід розвіявся, Елісон почувала себе набагато комфортніше, тому відкрила подарунок від свого пірокластичного шанувальника. Обгортка була чорною, наче сажа, а на дотик була схожа на матеріал, з якого роблять ковдри для космонавтів. Вона потягнула за стручку та відкрила кришку. З коробки почулося бурчання та почав виднітись помаранчевий відблиск.

Елісон відчула щось тепле в глибині коробки. Воно стало занадто гарячим, тому вона відсунула її подалі від обличчя. Джерелом світла, тепла та звуку була аморфна слизька істота, яка почала рухатись всередині. Вона піднялася і почала тікати з коробки. Елісон відкинула подарунок до того, як розпечений вусик істоти залишив на її руці опік.

Маса продовжувала сочитися вперед,а з неї стікала розплавлена матерія. Бурчання стало голосніше, і Елісон тепер мога розрізняти слова.

-Можетезразупоцілуватимневдупутаксамоякійогосестрапрозевсаявзагалімовчувінпростобовдурзпостійнимбажаннямбігатизасмертнимидівкаминемовкіньтащейвбуквальномусенсікінь…

Елісон підняла коробку зі шляху істоти, до того як вона розплавила її. Всередині була записка. "Насолоджуйся Богохульним Слизом! Веселих Свят!"

- Хто робить такі подарунки!?

Богохульний Слиз поповз до дверей, залишаючи після себе обвуглену кам'яну борозну. Був вихід, а тепер нема.

Елісон поміркувала над тим, що вона може зробити. Доценти можуть знищити створіння своїми звичайними методами, чим би воно не було. Зрештою, в Бібліотеці повинна бути процедура, якщо в неї якось потрапить вогняний елементаль. Але зараз потрібно якось убезпечити себе. Тому Елісон використала перше, що прийшло їй на думку.

- Навколо і назад, з дощем і вітром… - Елісон відчула, що її оточує невидимий захист. Вона і раніше створювала бар'єри, проводячи ритуали, але тоді вони були кам'яними, а тут чиста сталь. Елысон згадала, як вона востаннє відчувала таку безпеку. Ще дитиною, граючись іграшковим паровим потягом, вона повторювала цей віршик…

- Стук-стук, прямуючи за потягом… - не задумуючись, вона прошепотіла наступний рядок. Все закрутилось, не рухаючись, доки Елісон не потрапила в якесь інше місце.


Кімната було побудована неймовірно зручною. В ній не було ні вікон, ні дверей, які б виходили назовні, але все все одно дув вітерець, потрапляючий, скоріш за все, через дрібну золотисту решітку. В кімнаті стояв запах свіжих простирадл та хліба, хоча постільної білизни не було… Хоча ні,зачекайте, там була спальня, захована за шафою. А хліб був у невеличкій коробочці, що стояла в кутку. І все ж, кімната була обставлена таким чином, щоб відчувати себе як вдома.

Елісон озирнулась. Над комодом висіло освітлене дзеркало, поруч стояв вішак для капелюхів, всюди було багато полиць. Елісон відкрила шафу та знайшла там багато різних інструментів, позначених етикетками, які були дуже акуратно розкладені. І це були серйозні інструменти, які не в якому разі не повинні потрапити у погані руки. Те що реліквії забутих королів і богів лежать в алфавітному порядку, немов спеції, бентежило.

Елісон оглянула шафу і схопила те, що, здавалося, буде ефективним. Вона оглянула вішак з капелюхами. На стіні висіла стрілка, що вказувала на нього. Це, мабуть, означало що він дуже важливий. На ньому висіло багато головних уборів різного призначення. Елісон оглянула капелюх в стилі поркпай і знайшла на ній напис: "Сад - оселя Змія". Вона наділа його і поглянула в дзеркало.

У відображенні вона побачила незнайомку. Елісон здивувалася і злякавшись що за нею спостерігають, відкинула капелюха. Оглянувшись на дзеркало, вона знову побачила себе. Елісон додала два і два.

Вона уважно оглянула те, як вона виглядає в капелюсі. Її ніс став розпливчастим, її рот можна було назвати просто ротом, про очі ж найкраще було сказати… Ось воно що. Така річ буде корисною. Елісон повторила чарівний віршик. Успіх, вона опинилася у тому ж місці, де була до цього. До того ж, здавалося що час не йшов, коли вона була в дивній кімнаті. Все залишилось на місці: кухоль стояв де й був, двері залишались дверима.

Елісон оглянула предмет, який вона взяла із шафи. Це була лялька з напівпрозорого матеріалу. На етикетці буда назва: "Мій перший голодний привид", вчить ваших дітей міфології і харчується їх життєвими сила - оце так веселощі. Вона потягнула за нитку та поставила її на підлогу.

Лялька механічною ходою рушила у бік Богохульного Слизу. Прозвучав запис: "Давай міцно обіймемося!". Під час розмови рот іграшки відкривався і закривався, а шия нахилялась то вперед, то назад.

Лялька голодного привиду піднялась по виїмкам в дверях, наближаючись до слизу.

- Аякщоколинебудьядістанусьдоаресаясерйознодумающомігбийогоперемогтибовінітакстарийпердунянавітьможусказатийомущовінмо-
жевідсосавмогопалаючого…

- Давай міцно обіймемося! - Мій Перший Голодний Привид схопив Богохульний Слиз. Важіль, який контролює рот ляльки затріпотів, а світло слизу почало згасати… і нарешті погасло повністю, що супроводжувалося в'ялим:

- Ітрахнувсіхїхматіноктакоооооо…

Обличчя з десятьма руками ввірвалося через двері і змело колишній-Богохульний-Слиз, а тепер просто купку попелу. Воно невідомо-звідки щось дістало та обдало ляльку голодного привида, голова якої аж світилась від жару, струменем холодного повітря. Потім обличчя обережно вийшло.

Тепер Елісон повернулася до того, чим займалася пару хвилин реального часу назад - намагалася розслабитися на м'якому кріслі і розібратися зі своїми речами. Різниця в тому, що у Елісон тепер був капелюх, лялька та пристосування для втечі, її подарунок втік, та й кімната стала трохи потворнішою. Бувало й гірше.

Обдумавши все, Елісон вирішила, що позичений артефакт потрібно повернути на місце. Лялька втратила всю накопичену енергію, до того ж нестачу експонату в колекції, як правило, легко помітити. Тому вона ще раз перемістилася до таємної кімнати.

Елісон повернула ляльку на своє місце. Капелюх… вона вагалася. На вішаку було шість-вісім схожих капелюхів, які відрізнялися тільки кольором, формою і, ймовірно, функцією, але перевіряти цього вона не збиралася. Як власник міг би помітити, що капелюх зник?

Власник. Елісон мала припущення кому належить ця кімната, але їй потрібно було знайти підтвердження. Вона почала перевіряти ящики, поки не знайшла під столом те що шукала. Бланк. Порожній. На ньому красувався водяний знак у формі невеликого девізу та ініціали М.С.

Елісон почало подобатись це місце.


В магії є аксіома (її можна назвати золотим правилом), яка охоплює велику кількість ситуацій і яка, якщо її правильно розтлумачити, може відкрити небачені знання про природу магії. Правило таке: прикидайся, поки не зробиш.

Зазвичай межі цього поняття чітко і ясно зазначені між широкими магічними колами і Долонею Змія, оскільки самообман все ще є обманом. Чесність і комунікабельність - головне правило в Долоні.

Але М.С. - це не звичайний член Долоні, чи не так? Звичайні правила до них не відносяться. У Елісон біли документи, кімната, ключ до неї… коротше, секрети і сила М.С. Все що потрібно, просто використовувати їх. Так вона і стала М.С., за усіма привілеями. Елісон вирішила, що це був єдиний розумний варіант.

Офіційний лист був надісланий в імені М.С. певному писарю, з проханням знайти розташування певних книг та транскрибувати їх. Інший дійшов до інформатора в Фонді, з проханням надати певну документацію умов утримання з певної Зони. В обох було вказано одну і ту ж точку доставки в Бібліотеці. Після, вона надіслала третього листа телепату, довіреній людині М.С., з проханням щоб потрібна інформація дійшла до отримувачів в зазначений строк. Таким чином, ці дії гарантували те, що Збройна Зона Утримання буде вести бій на два фронти: з одного боку - Повстанці Хаосу, з іншого - проінформовані полонені.

Елісон старанно перенаправляла сили на фронтах в потрібні місця. Чорна Королева ходила по всій шаховій дошці. Тепер, у неї біли цілі секції Долоні Змія, готові виконувати її накази. В голові проносились думки про те, що титул М.С. належать їй всього тиждень, і що якщо плани цієї М.С. здійсняться як заплановано, то її повернення відбудеться досить скоро. Але ця думка не проявлялася в її голові до певного часу.

Елісон промовила заклинання і перенеслась в кімнату М.С. Вона промчала повз прислуги і стала метушитись над заклинанням спостереження, щоб на власні очі побачити розвиток подій. Але Елісон з печаллю зрозуміла, що забула срібний порошок. Тож вона почала відкривати шафу за шафою, сподіваючись, що зможе знайти її.

- Друга полиця, третя шафка праворуч. - сказала прислуга таким тоном, що Елісон зрозуміла - в кімнаті ніколи не було ніякої прислуги.

- Я знала, що цей день настане, - Елісон почала інакше змішувати інгредієнти: замість заклинання спостереження, вона почала творити послання. - Мені це дуже потрібно. Сподіваюсь що ви зрозумієте.

- Розумію, - відповіла прислуга. - Розумію краще, ніж ти можеш собі уявити.

- Чудово, значить, ви не проти, якщо я зроблю так, - Елісон кинула пил по дузі. Вітер здув його в бік, і дзеркало вирушило в Горищні Виміри.

- Колись я була такою молодою? - незнайомка зняла свій головний убір і відкрила Елісон своє обличчя. Відчуття було точно таке ж, як і в той раз коли Елісон дивилася в дзеркало з капелюхом на голові, за винятком того, що дзеркало було винесене за межі законів думки або гравітації, тому це явно було чимось іншим. - Ти цілеспрямована жінка. Ти завжди цілеспрямована. Невже в тебе не виникало думки, що тут, у вимірі незадоволених знаннями одного всесвіту, ти ніколи не наткнешся на себе саму?

- Ні, - промовила інша Елісон, - от і я теж. Це все побудовано нами, один для одного, із знаками, які тільки ми спроможні впізнати. Я знала, що ти зможеш знайти шлях сюди.

- Тобі ще так багато доведеться дізнатись, Маленька Сестро.

Якщо не зазначено інше, зміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License