SCP-166 - Звичайна Гея-підліток

Ця стаття є перекладом


рейтинг: 0+x

Об'єкт №: SCP-166

Клас об'єкта: Евклід

Особливі умови зберігання: SCP-SCP-166 утримується в Зоні Біологічного Зберігання С Зони 19, яку було обладнано герметичним передпокоєм та очищувачем повітря промислової потужності. Призначений персонал повинен постійно носити спеціальні захисні костюми 166, коли знаходиться всередині зони утримання SCP-166.

Через унікальні фізіологічні потреби SCP-166 було надано різноманітний вільний одяг з органічної бавовни, який необхідно міняти щомісяця. Усі страви необхідно готувати відповідно до наданих інструкцій, за можливості з невеликими неорганічними добавками.

Обґрунтовані запити щодо особистих речей та змін у камері можуть бути надані тільки після схвалення персоналу із рівнем допуску 4 або вище. Оновлення: Усі запити від об'єкта повинні схвалюватися особисто директором Зони Лайт. На сьогодні SCP-166 просила:

  • Копія Священної Біблії (Дуай-Реймс, в редакції Річарда Чалонера) (надано);
  • Католицька вервиця (надано);
  • Доступ до католицького священника для сповіді, меси та інших таїнств (відмовлено) (Капелан Девіс повинен зустрічатися з SCP-166 через неділю після ретельної дезінфекції);
  • Різні книги та журнали, переважно релігійного характеру (надаються, з попереднім переглядом та затвердженням вмісту);
  • Телефон, за допомогою якого можна зв’язатися з абатисою монастиря Богоматері Милосердя в графстві Голвей, Ірландія. (відмовлено) (надано) (скасовано за наказом директора Зони, відмовлено)

Опис: SCP-166 — це жінка-європеоїд пізнього підліткового віку з рисами копитної тварини: з рогами, лапами, що закінчуються ратицями та коротким хвостом, які нагадують Rangifer tarandus (Звичайний північний олень). Попри вищезгадані очевидні аномалії, аналіз ДНК не виявив аномальних генетичний відхилень.

У радіусі п'ятнадцяти метрів навколо SCP-166 штучні об'єкти поступово повертаються до необробленого стану. Об'єкти вищої складності, по типу електроніки або транспортних засобів, зазнають швидшого впливу, оскільки руйнування їхніх металевих компонентів призводить до катастрофічного руйнування конструкції у лічені години. Рудиментні матеріали, такі як кам'яні будівлі або вироби з органічних матеріалів, розкладаються майже непомітно. У межах того ж радіусу рослини почнуть проростати, зачасто виростаючи у неможливих місцях, наприклад, із камер спостереження чи ID-сканерів.

Можливо, SCP-166 має аномальну чутливість до штучних матеріалів та забруднювачів; при вдиханні або контакті з ними у неї з'являються виразки та симптоми гострих нападів астми. У одному з випадків фізична близькість до курця викликала у SCP-166 серйозний напад астми, хоча доктор не палив цигарок протягом трьох тижнів.

Історія виявлення: SCP-166 була виявлена у монастирі Богоматері Милосердя в графстві Голвей, Ірландія, де вона проживала з раннього дитинства. Агент-зрадник Глобальної Окультної Коаліції підтвердив, що об'єкт є дочкою Загрози Існування 9927-Чорної ("Богині"), також відомої як SCP-████, яку було знищено ударною групою ГОК, під час події, більш відомої як Корнуолльський Інцидент.

Агент відмовився знищити SCP-166 й замість цього переправив її до монастиря Богоматері Милосердя в графстві Голвей, Ірландія. Вона прожила там до 12 років, після чого один з відвідувачів випадково помітив SCP-166 та повідомив про неї владу. Після цього агент зв'язався з Фондом та погодився поділитися розвідданими ГОК в обмін на гарантію безпеки та утримання SCP-166.

Подальші подробиці засекречені.

Додаток 166.1: Щодвотижневе інтерв'ю капелана Девіса

Девіс: Доброго ранку, дитино.

SCP-166: Доброго ранку, Отче.

Девіс: Як і зазвичай, я мушу нагадати тобі, що через наше оточення таїни сповіді не буде, окрім випадків спеціального прохання. Й навіть тоді деталі наших розмов можуть бути викриті, якщо їх розцінять важливими. Зрозуміло?

SCP-166 киває.

Девіс: Чудово. Що ж, як твої справи?

SCP-166: Добре. Один зі співробітників розповів мені вчора про Бенедикта. Чи це правда?

Девіс: Ох, так, це була погана новина, однак у цьому є сенс. Він був доволі старим, навіть коли вперше обійняв цю посаду. Тепер він може спочити знаючи, що добре послужив Церкві.

SCP-166: Ви знаєте, хто замінить його?

Девіс: Спекуляцій було багато, однак це може бути хто завгодно. Зрештою, настали скрутні часи з усіма цими нещодавніми… сперечаннями. Вони можуть захотіти, аби церкву представляло нове обличчя, а можуть піти за тим, хто присвятив їй роки свого життя. Хто знає, вони можуть навіть обрати когось із робочого класу. Це безперечно дало б людям привід для балачок.

SCP-166: Гадаю, що так.

SCP-166 та Девіс сидять мовчки.

Девіс: Я відчуваю, як у тобі жевріє питання, дитя.

SCP-166: Вибачте.

Девіс: Не варто вибачень. Зрештою, я тут саме для цього. Що ти хочеш запитати?

SCP-166: Просто я хотіла запитати, але подумала, що це може бути дещо особистим. Мені тільки цікаво, чи гарні у вас стосунки з батьками?

Девіс: З матір'ю — так. Перед її кончиною я відвідував її раз на місяць в будинку для літніх людей, а також на її день народження та свята. Сказав їй, що служу капеланом в армії, що, як я вважаю, доволі близько до істини.

SCP-166: А ваш батько?

Девіс: Це складніше питання. Він був хорошою людиною — солдатом, якому були дорогі три речі: Бог, країна та сім'я. На жаль, він ставився до цих переконань досить суворо, що вилилося в деякі… бурхливі дискусії. Я досі люблю його, однак цей шлях кращий для всіх.

Девіс зітхнув.

Девіс: А щодо твоїх батьків? Я знаю, що ти проживала у монастирі, але до цього?

SCP-166: Я ніколи не знала їх, мене покинули коли я була ще немовлям. У мене на думці, що вони мали знати сестер, якщо вони змогли помістити мене туди, однак я їх не пам'ятаю. Тільки те, що я чула. Вони випадково згадали мою матір, доки не зрозуміли, що їм варто слідкувати за тим, що вони говорять у моїй присутності. Думаю, вони казали щось про те, що вона була богинею? Це очевидно було б неправдою, вона мала бути кимось по типу духа, але мала бути чимось, адже я зрештою виглядаю так.

SCP-166 вказує на себе.

SCP-166: Пам'ятаю, як я колись підслухала абатису, вона балакала з однією з сестер про те, що вона зробила щось не так та про ритуал, який хтось зупинив. Вони сказали, що вона померла.

Девіс: Я співчуваю твоїй втраті.

SCP-166: Не те щоб я знала її.

Девіс: А твій батько?

SCP-166 вагається.

SCP-166: Не знаю. Певно, він той, хто залишив мене у монастирі, але чому саме там? Чому він не узяв мене з собою?

Davis: Я впевнений, що він мав на те причини.

SCP-166: Може й так. Знаєте, вони ніколи не говорили про нього. Жодного разу. Я, певно, тисячу разів питала абатису, однак вона жодного разу не згадала про нього.

SCP-166 замовкає.

SCP-166: Якщо моя мати була настільки жахливою… що ж скоїв мій батько?

[КІНЕЦЬ ЖУРНАЛУ]

Додаток 166.2: Дисциплінарне інтерв'ю з [ВИДАЛЕНО]

[ПОЧАТОК ЖУРНАЛУ]

Лайт: Про що, чорт забирай, ти думав?

[ВИДАЛЕНО]: Я хотів переконатися, що з нею усе гаразд. Ти не дозволила мені поговорити з нею. Я обрав інший шлях.

Лайт: Те, що ти накоїв, було набагато гіршим. Якби ж ви просто продовжували тиснути своїм авторитетом, аби вибивати для неї кращих умов, то я б, звісно, могла б удати, що нічого не помічаю. Але тоді ти намагався надати аномалії 4 класу телефон для зв'язку з зовнішнім світом, чорт забирай. Раді не подобається вже те, що ви працюєте на одній Зоні з нею, про це дізнаються, ти можеш забути про будь-яку угоду, яку ти уклав на прощання.

[ВИДАЛЕНО]: Нумо, Софіє. Вона безпечна. Єдина причина, з якої вона тут, — це я. Мені треба було щось зробити. Невже Фонд дозволить їй вирости з думкою про те, що вона…

Лайт: Доки ти не промовив ще щось, пам'ятай, що це буде доступно для усіх з рівнем допуску 4. Я можу видалити твоє ім'я, але мені не вдасться завадити людям скласти пазл по шматочках з раптового пориву.

[ВИДАЛЕНО] мовчить.

[ВИДАЛЕНО]: Шістнадцять років. Шістнадцять років вона не могла прогулятися містом, чи подивитися кіно, або просто пройтись по магазинах. Неважливо, у монастирі вона, чи у камері Фонду, її ув'язнюють за те, на що вона не могла вплинути. Усе через мене. Це не чесно.

Лайт: Я знаю.

[ВИДАЛЕНО]: І я нічого не можу поробити з цим. Я можу послати ударну групу у будь-яку точку світу, знаю секрети, за які наймогутніші світу цього заплатили б мені мільярди, але я навіть не можу поговорити з нею, дати їй зрозуміти, що вона не самотня.

Лайт: Ти зробив усе, що міг. Набагато більше, ніж будь-хто очікував від тебе у такій безвихідній ситуації.

[ВИДАЛЕНО]: Кумедно, як мало це значить. Я…

[ВИДАЛЕНО] замовкає.

[ВИДАЛЕНО]: Знаєш, мені все одно. Просто напиши на мене рапорт. Покінчімо з цим.

Лайт: … Я запланувала для тебе шість двогодинних сеансів з психологом Фонду й прослідкую за тим, аби це був Гласс. Він після цього відходить від справ, тому ми зможемо видалити це з твоєї особистої справи.

[REDACTED]: Ммм.

Лайт: [ВИДАЛЕНО].

[ВИДАЛЕНО]: Так?

Лайт:

[ВИДАЛЕНО]: … Так, я знаю. Дякую, Софіє.

[КІНЕЦЬ ЖУРНАЛУ]



08.05.2013 в зоні утримання SCP-166 було знайдено наступну записку.

████,

Твою маму я вперше зустрів ще дівчиною. На її ногах були копита, а в очах плескався зоряний світ. Вона була самою красою, самою природою, а я вбив її власними руками.

Едем — це не місце. Це стан буття. Вони хотіли повернути нас до нього. Я зупинив їх. Я вдруге позбавив нас раю. Я ніколи не шкодував про мої дії того дня, крім однієї — що коли ти вперше побачила твого батька в той день, ти бачила, як він пускає кулю в голову твоєї матері. Я не вибачаюся, лише пояснюю. Сподіваюся, що ти зрозумієш, чому я так вчинив. Сподіваюся, що ти пробачиш мене.

Я люблю тебе. Мені б хотілося, щоб я міг зробити для тебе більше. Все, що я можу — залишити тебе в руках добрих і люблячих людей в надії, що вони виростять тебе замість мене. З того, що я бачив, вони добре постаралися. Шкода, що тобі не можна з ними залишитися. Шкода, що вони привели тебе сюди. Обіцяю — всіма своїми силами буду намагатися, щоб тобі тут було приємно. Обіцяю, що не дам тобі потрапити в біду.

Вітаю тебе з шістнадцятиріччям, мила.
Від твого люблячого батька.

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License