Об'єкт №: SCP-3997
Клас об'єкта: Кетер
Особливі умови зберігання: Усіх осіб SCP-3997-1 потрібно негайно та безстроково брати під варту до Фонду після виявлення і допитувати, аби одержати відомості стосовно SCP-3997. Окрема опергрупа, МОГ Мю-45 «Зазублені кігті», була створена з метою як затримання осіб SCP-3997-1, так і визначення розташування SCP-3997; ця опергрупа пройшла посилені підготовки – антимеметичну та проти небезпек сприйняття – задля спроби протидіяти можливим ефектам SCP-3997.
Опис: SCP-3997 – це трояндовий сад, що, як вважається, існує десь в англійському графстві Глостершир. Інформація щодо SCP-3997 була виведена лише зі свідчень осіб SCP-3997-1, тому його існування тільки припускається.
Вважається, що варто будь-якому дорослому індивідууму увійти до SCP-3997, як станеться значний темпоральний зсув. Він включає перенесення спогадів особи до його свідомості в більш ранній момент часу – зазвичай у віці між 2 та 5 роками. Ці спогади ввижаються дитині у вигляді особливо яскравих снів, котрі супроводжуються кількома подібними снами протягом наступних 5-8 років. Індивідууми, вражені таким чином, позначаються як особи SCP-3997-1. Ці індивідууми несвідомі до того, що такі сни є аномальними.
Видається, що присутність цих спогадів у свідомості осіб SCP-3997-1 дуже сильно впливає на їхній життєвий шлях, вони часто приймають цілком інші рішення та проявляють помітно іншу особистість, ніж у попередній часовій лінії. Тому особи SCP-3997 зазвичай – хоча не завжди – вельми успішні як в особистому, так і у професійному житті, багато з них стають експертами в обраних галузях. На додачу до цього, особам SCP-3997-1 протягом життя сняться яскраві сни, в яких важливу роль грають SCP-3997, білі троянди й декілька дитячих спогадів. Розмова про ці сни зазвичай спричиняє входження осіб SCP-3997-1 до трансоподібного стану, в якому вони здатні пригадати аспекти цих снів у багатьох подробицях.
Активація SCP-3997 спричиняє, таким чином, ледь помітну, але значну подію реструктурування класу CK, котра, як вважається, сталася незліченну кількість разів. Відшукання та знищення SCP-3997 наразі має найвищий пріоритет Згідно наказів O5-█ усі спроби визначити розташування SCP-3997 негайно припиняються. Через це, а також через наявну у багатьох співробітників спокусу відшукати SCP-3997, аби скористатися ним у власних інтересах, доступ до повної інформації щодо SCP-3997 був обмежений, його має рада О5 та обраний персонал, залучений до дослідження SCP-3997.
SCP-3997 вперше привернув увагу Фонду, коли регулярні оцінювання психічного стану кількох дослідників у зонах на заході Англії виявили, що їм снилися майже однакові повторювані сни, попри відсутність контактів або зв'язків між ними перед тим.
Додаток 3997-1: 28.11.2001 кілька причетних членів МОГ Мю-45 «Зазублені кігті» заявили дослідникам, що мають спільні спогади про численних неіснуючих членів групи. Пізніше дослідники з'ясували, що індивідууми, яких вони згадували, справді існували, але натомість були цивільними особами SCP-3997-1, які нічого не знали про Фонд та його діяльність. Ці особи ніколи не зустрічали вказаних членів групи.
Це не лише надає додаткової ваги теорії, згідно якої SCP-3997 є реальним місцем, але привело дослідників до думки, що при незліченних нагодах сам Фонд [ДАНІ ВИДАЛЕНО ЗА НАКАЗОМ О5-█].
Додаток 3997-2: Нижче наведено інтерв'ю з особою SCP-3997-1. Ця особа раніше була д-ром Генрі Ст. Джоном, дослідником Фонду рівня 3, перед тим, як через свій аномальний статус він був позбавлений посади та поміщений на утримання.
Інтерв'ю 3997-57
Опитуваний: SCP-3997-1-A.
Опитувач: Д-р Картезян.
Передмова: Це інтерв'ю проводилося 02.09.1997 в стандартній камері утримання гуманоїдів у Зоні 226.
<Початок протоколу>
Д-р Картезян: Добридень, SCP-3997-1-A. Чи зручно вам у своєму помешканні?
SCP-3997-1-A: Френку, ти знаєш мене сім років. Дослідником я є тридцять. Муштру пройшов. Давай до справи.
Д-р Картезян: …Згоден. Що ви можете сказати мені про трояндовий сад?
SCP-3997-1-A: С- що? Який трояндовий сад?
Д-р Картезян: Якщо наші підозри вірні, вам мав снитися сон про трояндовий сад. Насправді, кілька снів. З тих пір, як ви були маленькою дитиною.
SCP-3997-1-A: Хочете знати про сад? Ну, гаразд… Здається, він снився мені вельми багато разів. Це лише сон, що повторюється. Нічого підозрілого в ньому нема.
Д-р Картезян: Це нам вирішувати. А тепер розкажіть мені про ці сни.
SCP-3997-1-A: Га-разд… ну, на початку їх я завжди хтось інший. Ніякий я не лінгвіст, а водій вантажівки. Воджу вантажівки. Чи то був фургон? Щось таке. Я завжди не любив їх – надто великі, смердючі, всяке таке – але у цьому сні я дійсно ненавиджу їх. Обурений ними, ось так. Хай там як, уві сні я здійснюю доставлення до цього великого сільського будинку.
Д-р Картезян: Н- пам'ятаєте що-небудь про цей будинок? Назву? Місце, де він розташований?
SCP-3997-1-A: Боюся, ні. Пам'ятаю щось на кшталт античного на вигляд фасаду, але… більше нічого. Це важливо?
Д-р Картезян: Питання ставитиму я, дякую.
SCP-3997-1-A: Заради Бога, Френку…
Д-р Картезян: Що сталося? Ви увійшли до будинку?
SCP-3997-1-A: Ні. Я стукав у двері, але нікого не було вдома. Я трохи почекав, вештаючись навколо, але там нічого не було. Тож я… пробач, Френку, важко пригадати. Це сон, їх нелегко пригадувати… отже, я бачу живопліт. У ньому є вхід. Я заходжу, й от я у трояндовому саді. Усюди безліч білих троянд. Ними оповиті арки, оповиті дерев'яні рами. Вузенькі охайні кам'яні стежки тягнуться, тягнуться віддалік переді мною… такі білі, такі чисті…
У цей момент SCP-3997-1-A, як видається, увійшов до трансоподібного стану.
SCP-3997-1-A: І я йду крізь нього й дивлюся на небо… ясне небо… трава наче світиться, бо сонце сяє зверху і все так спокійно, тихо, безтурботно… навкруги більш нікого нема. Тільки я та троянди…
Д-р Картезян: SCP-3997-1-A? SCP-3997-1-A, ви в порядку? …Генрі? Ти чуєш мене?
SCP-3997-1-A: А потім… усе розлетілося, в одну мить. Троянди були усюди навколо мене, і я відчував: це… правильно. Наче коли я був дитиною, і люди знову знали, що правильно, а що ні, і тепло материних рук. Я пригадав… пригадав речі, подоби, дрібниці, яких не пригадаєш… як влітку ми йшли дорогою до цервки, дивлячись на старі надгробки та міркуючи про те, наскільки вони старі, дивлячись на небо та далекі хмари у ньому, як вони нацьковуються на небо. Вони не були абстрактними кулями пари й води, вони були, були… вони були якорем, що його нескінченність кинула на землю, вагомим, справжнім нагадуванням про нескінченність. Я дивився на надгробки і думав про те, яким прекрасним було це місце, ця Англія. Це було місце, де вони справді могли жити в мирі, під сонцем та у зелених і жовтих полях, скочуватися униз пагорбами. Світ був поза обрієм. Ось тут був рай.
Д-р Картезян: …Щось іще?
SCP-3997-1-A: Іще? Пригадую… Я пригадав, як бігав по ігровому майданчику. Пригадав, як дивлюся новини про Суецьку кризу і не розумію, що це означає, або чому моя мати так раптово посерйознішала. Я пригадую дощовиті дні, коли я читав старі книги, зручно влаштувавшись у кутку біля батареї. Я пригадую фільми про Нью Йорк, як дивно виглядало місто зі своїми таксі та сірими будівлями, котрі похитувалися на краю того самого яскравого неба, що я бачив на цвинтарі. Я пригадав своє дитинство цілком, усі дрібниці, які до того видавалися звичними та неважливими, але тоді наче спливли із підсвідомості, здалися такими справжніми. І я пригадав троянди.
Д-р Картезян: Що саме?
SCP-3997-1-A: Троянди… троянди у саду. Вони теж там були, і я йшов крізь нього. Вони були руками моєї матері, були літнім теплом, вони сиділи у залитому світлом потязі, що їхав крізь темну грозу… вони були спогадами, усіма спогадами про місце, до якого я належав, справді належав, до того, як усе розвалилося і втратило сенс. Я знову був справжнім. Я знову був собою. Я повернувся до свого дому, своєї Англії, а потім, а потім, – а потім я прокинувся.
Пробач, Френку. Я тут трошки відволікся. Про що ми говорили?
<Кінець протоколу>
