Періапсис - Самітний калейдоскоп

Ця стаття є перекладом


рейтинг: +1+x

Об'єкт №: Періапсис

Клас об'єкта: Промені сонця, притлумлені

Особливі умови зберігання: Події Перетинання відбуваються всередині 10-ої глибинної зони в Маріанській западині, епіцентр розташований у боковому зорі усього персоналу, який дислокується на аванпості СТИГІЯ. Ніякої форми фізичного утримування для подій або самого Періапсису не може існувати. Спостереження за Перетинаннями не вимагає ніякого хронометражу, – строки просто Відомі.

Під час прибуття Періапсису персонал може робити що заманеться. Це нас не зачіпає.

Опис: Періапсис – це семантично сюрреальний гіпероб'єкт. Ґрунтовний опис за допомогою чогось такого, що допускає лічення, неможливий, – забагато вогників для будь-якого розуму, аби зосередити на них увагу. Істотні подробиці передаються тільки через чуттєві образи та синаптичне збаламучення індивідуумів, коли вони стають свідками Періапсису.

Подія Перетинання – це години, коли Періапсис прибуває. Об'єкт безперестанно проскакує води, що обмежують матеріальність, кинутий рукою, котра відсмикнулася ще до того, як існували концепції, здатні описати її дії. Наче у годинникового механізму, інерція об'єкта зменшується, він скаче повільніше й повільніше, допоки поверхневий натяг не поступається й об'єкт не входить до нашої похмурої реальності. Там він розквітає. Численні калейдоскопічні образи розгортаються у всеосяжні пелюстки, що торкаються наших нейронів та додаткових відчуттів, яким ми ніколи не навчалися при народженні. Він малює райдуги зверх наших спогадів.1

Тільки-но він починає розпускатися, як залишає нас. Його пірнання донизу поновлюється без перешкод, виходячи та випливаючи з нашого сприйняття у шари буття далеко під тими, де є ми. Він втрачений.

Ми не беремося вгадувати, що стається потім. Існують шари всесвіту поза досяжністю інструментів, за допомогою яких ми розбираємося у ньому, шари, котрі відійшли настільки далеко, що намагатися аналізувати події в них – наче намагатися передбачити погоду на планеті, відділеній від нас галактиками. Єдине, у чому є впевненість: від поштовху якоїсь безтілесної сили, якогось стрімкого потоку об'єкт рушить назад над воду. Надана інерція. Він описує дуги у повітрі, відбивається від поверхні, відштовхується та поновлює свій плигаючий рух. Наче у годинника, цикл повторюється. Наче годинник, ми знову стаємо його свідками.

На відміну від об'єктів з нашої реальності, Періапсису не вистачає послідовної ідентичності. Замість того, щоб залишатися однією сутністю, він є сотнями одразу – протиріччя у звичному нам бутті, а втім усі вони є проблисками того самого цілого. Серед цих ідентичностей:

  • Зірка, що впала не зі свого сузір'я.
  • Причиново-наслідковий ланцюг, розпочатий при народженні всесвіту, який завершиться лише з його кінцем.
  • Плинне сплетіння кінцівок, що колихається у глибоких морських водах, тріскається біля суглобів, аби відростити нові гілки рук та нові супліддя долонь, усі простягнені, щоб зрідка відчути фізичний контакт.
  • Загублена дитина, яка шукає свою матір.
  • Тремкі шматки відлущеної фарби.
  • З'єднані один з одним собори, де подряпане скло та опалені картини.
  • Слайдшоу неясних, туманних дитячих спогадів, тліючих із жаревом, тепло якого згасло.
  • Циклон вищої вимірності, який дме без мети крізь наше буття. Блискавки вдаряють у води Маріанського архіпелагу, коли він проходить.
  • 100 полароїдних фото темного коридору. Розмитість свідчить про стрімкий рух уперед, але двері в кінці коридору лишаються на сталій, незмінній відстані від фотографа.
  • Найяскравіша палаюча плазма у всесвіті, тьмяніє.
  • 1000 листів, що лишилися без відповіді.
  • Галактики та зоряні поля, котрі падають каскадом одна в одну й колапсують у шалену сингулярність.
  • Незліченні крики, на які не було відповіді.
  • Шкіра, скинута чимось більшим.2
  • Ностальгія.
  • Туга.
  • Бог.3

Усі спроби піднести наш голос до об'єкта, ритуальні або інші, провалилися; схоже, вони завжди будуть марні. Періапсис не просить уваги. Періапсис не просить поклоніння. Він не просить нічого; нічого, окрім безмовного бажання, аби йому дали спокій. Аби його не помічали.

Безсилі взаємодіяти, ми неохоче погоджуємося.

Якщо не зазначено інше, вміст цієї сторінки доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License